Євген Чеберко: «В Коламбусі нас зустріли на великому чорному Ескалейді. Думав, що я якийсь репер, зірка якась»
Захисник «Коламбус Крю» Євген Чеберко в ексклюзивному інтервʼю для Tribuna.com пригадав емоції від прибуття у США у червні цього року.
– Ваші враження, коли ви вперше прилетіли до Америки переходити в «Колумбус».
– Були фари на очах. Не міг зрозуміти, де я. Клуб все зробив, щоб я відчував себе суперзіркою. Вперше в житті ми з дружиною летіли бізнес-класом. І в тебе фари, бо ти родом з Мелітополя, грав у Осієку з населенням 80-100 тисяч, місто можна обʼїхати за 15 хвилин.
Прилітаєш туди – тебе зустрічає водій та жінка, яка відповідає за гравців команди та їхні сімейні справи, допомагає адаптуватися та вирішує питання. Вона нас зустріла з водієм на великому чорному Ескалейді. Я думав, що я якийсь репер, зірка якась. Вікна затемнені, нічого не видно. Я бачив таке на презентаціях, коли купують якусь зірку.
Перший день був як у сні. За тобою постійно хтось ходить і каже, що робити. Мені дали розклад на два тижні вперед, мої сумки завжди хтось забирав – я ж звик, що мені потрібно завжди все своє взяти з собою, за всім прослідкувати. А там типу: «Сідай в машину, ми все зробимо». Приїхали в готель, який вже був зарезервований для нас на два тижні вперед. У нас був час знайти квартиру.
Тобі просто кажуть, куди йти, і ти йдеш: «Так, тут 30 хвилин на пресконференцію, тут 20 хвилин на тренування чи на медичний огляд». І я був у шоку.
Перш за все, це був довгий переліт, ми з дружиною були втомлені, але відразу поїхали на стадіон, тому що клуб хотів, щоб я вийшов перед грою, яка була в цей день. Щоб люди зустріли мене.
А я тільки додому хотів. Забув усю англійську мову. Вони просять мене поспілкуватися, а у мене якийсь шок від того, що побачив. Я розгубився, почав соромитися. Думаю: «Відпустіть мене додому, я хочу спати. Не хочу нікого бачити. Хочу додому до мами, і все».
Потім ти приїжджаєш на базу, знайомишся з містом, ці великі будинки як у фільмі. Перший тиждень був шоковим. Але після ти адаптуєшся, вже й будинки не такі великі. Ти вже звикаєш до цього руху і цих машин великих. Вони там полюбляють усе велике – машини, паркувальні місця, магазини, упаковки. Не знаю, чому так. Тому перші тиждень-два був шок, але зараз вже окей, - розповів Чеберко.
