Володимир Книш: «На перше тренування в ДЮСШ «Дніпра» сина Коломойського привели в баскетбольних кросівках»

– Гриші (син Коломойського – прим.) виповнилось п’ять років і мені зателефонували Стеценко з Васильєвим, який був директором футбольної школи, та кажуть: «Потрібно щось робити з Гришею, він хоче грати у футбол». Ну давайте спробуємо.

Привозять Гришу на стадіон «Металург», який був на місці «Дніпро Арени». Папа спускається з Гришою сходами, на стадіон заїхали п’ять «кубіків» з охороною, стали по позиціях.

Кутузов в шоці: «Що робити?! Хлопцю всього п’ять років, у нас і групи такої нема. Давай тести приймемо чи шо». Я кажу: «А якщо він не здасть, то що тоді, не будемо приймати?» (сміється).

Коротше, я став на ворота, а Гриша бив пенальті. На воротах не було сітки, тому Ігор Валерійович стояв позаду та подавав нам м’ячі.

До речі, саме завдяки Гриші у футбол заграли Прокопчук та син Михайленка, який зараз в США, у нього також були хороші перспективи. Вони всі були 95-го року народження, тому для Гриші створили окрему групу – п’яти-шести рочків.

Але потім у 2005 році трапилась помаранчева революція і Гришу вивезли за кордон. Після цього я його вже не бачив.

– Гриша Коломойський був здібним футболістом, міг вирости у професіонала?

– Скажу так: розум він проявляв уже тоді. На перше тренування його привели у баскетбольних кросівках. Його привозив вихователь разом із солідною охороною. Цей чоловік завжди мовчки сидів в куті залу. Я йому кажу: «Хлопцю потрібні футбольні кросівки».

На наступне заняття Гриша приходить весь в офіційному екіпіруванні «Челсі»: «Тренер, нормально?». Я кажу: «Гриша, ти супер!» (сміється).

– Гриша тренувався на рівні зі всіма чи ви давали йому поблажки?

– Ніяких поблажок ніколи не було. Ігорю Валерійовичу це б не сподобалось. Наскільки я знаю, Гришу виховували в їжакових рукавицях. Батько йому ставив такі умови, щоб він усього досягав сам, – сказав Книш.