Один з непереможних - Джо Кальзаге.
Я думаю, багато хто цікавиться боксом, чув такі імена: Флойд Мейвезер та Рокі Марчіано, в основному через їх професійні рекорди - у Рокі він складає 49 - 0, у Флойда 50 - 0. Разом вони складають топ непереможних боксерів. Але сьогодні, я вам розповім про бронзового призера цього топу. Отже, пані та панове - третій з непереможних, чемпіон світу та власник поясів за всіма версіями у другій середній вазі(до 76,203 кг) Італійський дракон/Гордість Уельсу Джоооо Кальзагеее (уявіть, що ви знаходитеся на стадіоні, а його представляє Майкл Бафер😁).
За 15 років боксерської кар'єри, Кальзаге набив 46 перемог у 46-и боях та 32 перемоги нокаутом. Заволодів усіма чотирма головними поясами вагової категорії, але так і не став абсолютним чемпіоном світу, бо володів поясами у різні проміжки часу, максимальна кількість поясів яку він тримав одночасно, дорівнювала трьом - тоді це були пояси WBC, WBO та WBA. А тепер до життєвого шляху.
Від народження до боксера-любителя і триразового чемпіона Об'єднаного королівства.
23 березня 1972 року в одному з пологових будинків неподалік, або в самому "районі"(боро), Хаммерсміт, у Лондоні, можна було почути дитячий плач новонародженого хлопчика який у подальшому житті стане одним з найкрутіших боксерів в історії. Джозеф Кальзагес народився в сім'ї сардинсько-італійської емігрантки Джекі Кальзаге та валійсько-італійського емігранта, на той час, вуличного музиканта П'єтро Вінченцо "Енцо" Кальзаге. За порадою батька, у дев'ять років Джо стах ходити до боксерського клубу. Перші роки любительської кар'єри Кальзаге тренувався під наглядом місцевого тренера Пола Уільямса. Хоча цей підліток був худорлявим, бив потужно - через це доволі рідко його бої проходили всю дистанцію. Коли Джозефу вісімнадцятий минало - його тренер пішов у відставку, натомість, відсутність головного тренера змотивувала Кальзаге старшого взяти на себе роль головного кутового й самотужки тренувати сина. Під супроводом батька, Джо тричі ставав чемпіоном Британії, і кожен раз у новій, більш важкій, ваговій категорії. На кінець п'ятирічної любительської боксерської кар'єри у нього був такий рекорд - 120 боїв, 110 перемог і 10 поразок.
Боксерський стиль.
Джо Кальзаге був панчером-темповиком - підтискав та "давив" опонентів своєю супер активністю. Розривав дистанцію при відході та дуже швидко зближувався. Працював на середній та інколи близькій дистанції, у нього були, майже, безкінечні серії ударів. Здебільшого, спочатку працював по тулуб, потім переводив на голову, наче ритм пісні конвертується у швидкі ударні серії Джо. Він імпровізував. "Кожна пісня починається з куплета, у ринзі це джеб. За джебом, якщо ти запізнюєшся - додавай. І далі йде приспів - раз, 2, 3, пам-пам-пам . Час для нокауту" - так прокоментував стиль Джо, його батько.
Бої, що найбільше запам'ятаються у кар'єрі Кальзаге.
Багато хто з людей говорив Джо, що йому потрібен професійний тренер, а не "музикант який ніколи в житті не займався боксом". Але не дивлячись на докори людей - син не пішов від батька, "... я знав, що мій тато це найкращий тренер для мене, і він це довів, усі вважали, що у нас нічого не вийде але така думка мене повністю влаштовувала" - сказав Джо в одному з інтерв'ю.
У 21 рік Джо дебютував на професійному ринзі у другій середній ваговій категорії. Своїм динамічним стилем він, буквально, косив опозицію. Через 3,5 роки професійної кар'єри Джо з рекордом 22 - 0 (22 КО) вийшов на перший чемпіонський пояс. Восени 97-ого Джо бився за вакантний пояс WBO з Крісом Юбенком, в якого у свій кращий час було 14 вдалих захистів пояса. Харизматичний Кріс навмисно грав роль погано хлопця і перед боєм грав у проспекта на нервах. Джо був на висоті. Через 15 секунд після початку бою Кріс впав у нокдаун. "Танці" як в Алі, розслаблені одниночні постріли від стегна з опущеними руками та довготривалі серії ударів. Проте Юбенк не був безпорадним. І точно не менш потужним. Але в 10-ому раунді все ж побував у другому, стоячому, нокдауні. І в кінці кінців Джо переміг одностайним рішенням суддів, завоювавши пояс у 25.
Влітку 2003-ого в 13-ому захисті пояса Джо у віці 31-ого року бився з екс-чемпіоном WBA Байроном Мітчелом. З самого початку бою Джо хотів нокаутувати суперника. І в другому раунді його запал зберігався проте через свій запал Джо на мить втратив концентрацію і Мітчел правим хуком відправив його у перший нокдаун в кар'єрі. Після того як Джо встав, Мітчел намагався його добити але Джо не збавляв темп. І у тому ж раунді лівим хуком відправив Мітчела на підлогу. А потім змусив рефері зупинити бій, таким чином, перемігши технічним нокаутом за 25 секунд до кінця того ж другого раунду.
У 34 роки, після 17-и захистів поясу, у 2006-ому Кальзаге вирішив провести об'єднавчий бій з непереможним чемпіоном IBF Джеффом Лейсі. Кальзаге у цьому бою був як завжди, дуже маневреним. Підійшов, відпрацював комбінацію, розірвав дистанцію, повтор. Лейсі намагався донести свої найпотужніші удари але не вдавалося. 119-107 двічі та 119-105 - перемога Джо Кальзаге одностайним рішенням суддів.
Джо 35, весна 2007-ого. Бій проти Міккеля Кесслера, непереможного чемпіона WBA та WBC з Данії, з рекордом (39 - 0). Джо боксував у своєму звичайному стилі. А от Міккель вів більш силовий бокс але теж зі швидкими комбінаціями. У третьому раунді Мік впав від удара по корпусу. Але наступний раунд він забрав собі. Джо змушував Міккеля промахуватись. Після чого швидко та розслаблено бив сам. Тоді Джо викинув, усього разом, більше тисячі ударів. 116-112 двічі та 117-111 - перемога Джо. Після цього бою та з 21-им захистом поясу Джо Кальзаге залишив усі пояси та піднявся у напівважку категорію жадаючи великих грошей та ще більш гучного бою.
Першим його суперником став Бернард Хопкінс, який почав займатися боксом у в'язниці, і найяскравіші заслуги котрого це перемога нокаутом над Оскаром Де Ла Хойєю та перемогою над Антоніо Тарвером(тим самим який раніше кошмарив Роя Джонса). Майже весь бій Кальзаге працював першим номером у своєму звичайному стилі та йшов на Хопкінса, натомість БіХоп працював другим номером контрударами. У першому раунді коли Кальзаге пішов уперед і наштовхнувся на двійку, вирішив посидіти. У підсумку - 115-112, 113-114, 116-111 - перемога роздільним рішенням суддів дістається Джо Кальзаге.
Другий у напівважкій вазі та останній у кар'єрі бій, Джо Кальзаге вирішив провести з Роєм Джонсом. Рой був вже на спаді своєї форми але був доволі грошовим боксером. І в свої найкращі роки був абсолютним чемпіоном у напівважкій вазі, і володів титулом у суперважкій вазі. Коротше кажучи - у нього не дарма було прізвисько - Супермен. Зустріч пройшла у легендарному Medison Square Garden. Майже те саме. Практично весь бій Кальзаге був у ринзі першим і йшов на Джонса. А сам Джонс намагався щось зробити у відповідь, і зробив. У першому раунді, не зовсім легально, але спіймав валійця правим боковим від якого той упав. Часом могло здатися що Рой боксує зі своєю молодою версією. Отже, як очікувалось перемога Джо Кальзаге одностайним рішенням суддів 118-109 тричі. Після цього Джо закінчив боксерську кар'єру у віці 36 років.
Після боксу.
Зараз Джо живе нормально, йому 51, він разом зі своїми синами готує боксерів нового покоління у своєму власному залі та займається промоутерською діяльністю.