"Ви для команди, а не команда - для вас". Динамо і Суркіси.
Що довше Суркіси керують клубом - тим довше новітня історія Динамо буде оновлювати "антирекорди".
"Ви для команди, а не команда - для вас, так було і буде завжди", - в своїй книжці "Моя шахтерская история" Луческу використав цю фразу, описуючи те, наскільки важливо дати зрозуміти футболістам: команда - понад усе, ви всі - важливі гвинтики в системі гри та розвитку клубу, але жоден з вас, незалежно від вашого статусу та досягнень не буде "вищим" за команду.
Минув час, змінився світ, змінилась УПЛ, гранди, Луческу встиг поміняти "червоно-чорну" троянду на "біло-синю". Але вищезгаданий "футбольний постулат" так само відіграє важливе місце в його футбольній кар'єрі. Але хотілося б його дещо підкорегувати, виходячи з того, в якому клубі зараз працює Луческу.
Суркіси використовують бренд топового українського та європейського футболу в своїх корисних цілях, прикриваючись тим, що "їм болить за український футбол". Будемо відвертими - ці двоє, за різних обставин, завжди, при будь-якій владі залишалися "у грі"(і я зараз не про футбол). Бренд клубу вони використовують як запобіжник на кшталт: "ми ж власники великого українського футбольного бренду, ми робимо хорошу справу для України та спорту". Тобто, за рахунок "біло-синіх" кольорів вони намагаються вже n-ну кількість років відбілювати свою "темно-сіру" репутацію.
І головне: страждає клуб та вболівальники. Страждає славетна історія клубу та його історичні результати, які "заблюрюються" провалами останніх років(насамперед, беремо гру та результати у Європі).
Так, не можна забувати, про деякі рішення власників(мабуть, скорше, випадкові, аніж стратегічно продумані), які вартували клубу досягнень: це призначення Реброва та Луческу в певні періоди клубу головними тренерами. Але, навіть тут, вони примудрилися "вляпатися".
В ситуації з Ребровим: замість того, аби дослухатися до коуча щодо "необхідності продажу деяких лідерів клубу через їх невмотивованість" - вирішили піти всупереч його рекомендацій і втратили успішного тренера, який відмовлявся працювати далі, якщо не будуть виконані ці вимоги. Як результат: 4-річна гегемонія Шахтаря в УПЛ та 5 років без групи ЛЧ.
В ситуації з Луческу: перший сезон коуча з фантастичними результатами клуба "заблюрив" тверезість погляду та планування розвитку клубу. Бо Луческу вже не молодий, і тут грає роль не його фізична готовність, тут мова про бажання змінюватися та пристосовуватися до сучасних вимог гри команд. Коли тобі 77 років - вже якось пізно "вчитися", та й бажання, мабуть, менше. Отже, треба було міняти Луческу ще в міжсезонні 2022/2023, про що я писав ще у вересні минулого року. Але вирішили "дати другий шанс, зважаючи на минулі звитяги". Побачимо, як воно буде, але не здивуюсь, якщо в цьому сезоні єврокубки для Динамо закінчаться ще в кваліфікаційних раундах. Дуже хочу, аби я помилявся.
До слова, якщо це, не дай Боже, станеться, це буде вперше з 2005 року, коли Динамо не буде грати в групі євротурніру(дякую користувачу skoczeg, який в коментарях виправив мою попередню інформацію).
Про кількість "віце-президентів" в київському клубі, здається, лише лінивий не писав, про любов до "динамівських сердець" вже вигадано 100500 жартів. Клуб так і не зміг вибудувати "український Аякс", маючи дуже потужну академію. Кількість "вчасних" продажів футболістів закордон годі і згадувати, бо буде деколи боляче. А щодо "вдалих" трансферів в Динамо за останні роки - нещодавно цій темі на Трибуні присвятили дуже класний пост, який ілюструє усю біду.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Так, я є вболівальником Шахтаря, але мені, як фанату футболу хотілося б мати сильний чемпіонат, потужних грандів та позитивні результати наших у Європі. У Шахтарі також не все далеко бездоганно, але, яка не яка, а стратегія у "гірників" та їхнього керівництва є.
А тут нема. Тому побажаю лише одного нам усім, і особливо, вболівальникам київського Динамо: Суркіси - Out.
