Хто є найкращим форвардом збірної України прямо зараз
Ті, хто мають забивати, вже давно цього не роблять.
Черговий цикл збірної України розпочався з кадрових проблем – цього разу на флангах атаки, де травмувалися одразу два ключових гравці. Сергій Ребров не зможе розраховувати на Віктора Циганкова та Андрія Ярмоленка, але це – далеко не єдина проблема, яка потребує вирішення.
Ще одна – це робота над успішною інтеграцією форвардів.
З одного боку, сьогодні, на відміну від моменту 2-3-річної давності, вибір на цій позиції став набагато кращим. З іншого – саме у національній команді нападники вже довгий час майже нічого не демонструють.
Особливо, якщо розмова заходить про їхні прямі та пріоритетні обов’язки – гольові дії. Трохи сумної статистики збірної:
Востаннє забивали у вересні минулого року – 2+2 Артема Довбика проти Вірменії. Після цього у нього був лише асист з Німеччиною, а якщо легіонера «Жирони» не враховувати, то суха серія триває 13 ігор – з голів шотландцям у плей-оф відбору ЧС-2022.
Останнім часом результат роблять вінгери, фулбеки, гравці центру поля тощо. Та і загалом щодо впливу нападників виникають питання.
Тож намагаємось розібратися, хто прямо зараз є найкращим форвардом України та на кого може зробити ставку Ребров у жовтневих матчах проти Північної Македонії та Мальти. Це особливо актуально, враховуючи травми вінгерів Віктора Циганкова та Андрія Ярмоленка та незрозумілий стан здоров'я Михайла Мудрика. Принаймні форварди в збірної України здорові.
Яремчук та Довбик – пріоритетні опції Реброва. Ніхто з них ще не виправдав довіру
Два основних претенденти на місце в стартовому складі – Довбик та Роман Яремчук. До того ж простежується тенденція, що більше вірять у Романа. Коли він був здоровий, то у 2023 році вийшов в основі у 2 з 3 матчів – двічі проти Англії (навесні – з Русланом Ротанем).
Тоді він відверто перебував у поганих кондиціях, але отримав шанс відповісти на критику та скептицизм. Не вдалося.
Потрібно враховувати контекст – це були зустрічі з грандами, де страждала атакувальна робота усієї команди. А враховуючи сценарій цих матчів, то чужу половину поля українці переходили вкрай рідко.
Однак навряд план був саме таким – випускати 11-го гравця, щоб він банально загубився на полі та взагалі не був залучений. 0 ударів, 3 дотики у карному, у середньому по 10 хвилин на один точний пас та ще більше на отриману передачу, 29% загалом успішних дій на полі, одна невдала спроба дриблінгу. Зате 4 офсайди.
Звісно, логіка у виборі Яремчука була присутня – дати «обсяг», пресингувати, боротися. Але й тут майже провал – за 175 хвилин тільки 2 виграних єдиноборства в атаці, 2 з 7 виграних верхових єдиноборства.
З таким успіхом можна було просто ставити у цю зону ще одного опорника – і хоча б захисні показники були кращими. Та, можливо, не було б голу Кайла Вокера у Вроцлаві, коли Яремчук просто спостерігав за асистом Гаррі Кейна з центру поля.
Не треба поспішати з висновками – у Довбика статистика цих трьох ігор нічим не краща, хоч він й провів на 65 хвилин менше (110). Теж у середньому 10 хвилин на один точний пас, 15% виграних єдиноборств, 0 виграних дуелей в атаці, 3 удари (які були змарнованими моментами з Італією).
Якщо додати сюди червень, коли Яремчук у збірну не приїхав через травму, то суттєво нічого не змінюється попри асист з Німеччиною. Наприклад, з моменту призначення Реброва та до матчу з Італією в Артема була серія з 5 ігор поспіль взагалі без ударів. Здається, це та ситуація, де якісь інші фактори та контраргументи недоречні, бо форварди не виконують свої прямі обов’язки – зокрема через погані індивідуальні перформанси.
На користь Яремчука натомість може зіграти той факт, що йому було складно проти топів. Довбик разом з цим ще явно не виблискував з Північною Македонією та Мальтою.
І от він, шанс – зіграти зі слабшими суперниками та щось довести зі старту. Проте чи заслуговує Роман на це з огляду на свою сьогоднішню форму?
Форма обох форвардів у клубах доводить, що тепер основним мав би стати Довбик
Тут все просто – проблеми Яремчука у збірній переносяться на клуб, а проблеми Довбика – ні. Роман вже понад рік не може прийти в тяму. Зараз у нього триває складний процес адаптації в оренді у «Валенсії». У відверто слабкій команді, яка теж знаходиться у певній кризі. Звідси – жахливі показники українця у трьох матчах (134 хвилини) та поки жодних ознак відновлення впевненості:
– 1 удар (неточний);
– 4 дотики у карному;
– 17,5% виграних єдиноборств (7 з 40);
– 23,1% виграних верхових єдиноборств (3 з 13).
Раніше у сильнішому «Брюгге» Яремчук теж розчинився. Так, зробив хет-трик у кваліфікації ЛК проти ісландського «Акурейрі», але якщо прибрати ту гру, то чорна смуга виглядала так: 1 гол у 28 матчах (1213 хвилин), 17 ударів, 7 у площину, 4.61 xG.
У порівнянні з Довбиком – небо і земля. Артем весь рік тягнув на собі «Дніпро-1» та дотягнувся до трансферу в іспанську «Жирону», де вже вражає ефективністю попри складний нелегкий процес адаптації.
3+2 за системою «гол+пас» (менше 100 хвилин у середньому на результативну дію), 17 ударів (47% з яких у площину), 52% виграних єдиноборств, активна залученість в атакувальний футбол команди (отримує по 7.2 паси за матч, має по 5.6 дотиків у карному).
Тому залишати його у такому випадку за спиною Яремчука – здаватиметься дивним рішенням. Враховуючи, що чесноти Романа, заради яких Довбиком жертвували у попередніх матчах, збірній сильно не допомогли та не виправдали себе.
Є ще Ванат – він не схожий на конкурентів за манерою гри та може дати різноманітність
У разі чого, у збірній тепер завжди є запасний план – третій форвард, яким став Владислав Ванат з «Динамо». І після невдалих перформансів Довбика та Яремчука він цілком міг би претендувати на щось більше, якби не втратив власну стабільність.
Весняна частина у Владислава виявилася вогняною, але в останніх 9 матчах – лише один гол та три асисти. Ба більше, у 21-річного нападника також було пошкодження, через що пропустив сумнозвісну гру Кубка з «Оболонню».
У червні Ванат встиг дебютувати у старті збірної Реброва – заслужив це непоганим другим таймом з македонцями, однак у першому таймі проти Мальти втратив пару моментів, травмував голкіпера та на емоціях підсів на жовту картку.
У вересні – тільки 19 хвилин з Італією на позиції правого вінгера. І це один з важливих пунктів. Владислава можуть спробувати у цій ролі за відсутності Ярмоленка та Циганкова, адже Зубков з новим тренерським штабом майже без практики (аж 2 хвилини з македонцями та 20 у спарингу з німцями).
Другий важливий пункт полягає у тому, що Ванат за профайлом – це не Довбик та Яремчук. Вони є габаритними форвардами, які стають корисними у боротьбі, підіграші, навісах у карний. У Владислава інші сильні сторони – нахабність у дриблінгу, футбольна егоїстичність у завершальних стадіях (що не завжди погано), швидкість.
Тобто точно додасть різноманітності. І якщо у системі Реброва нападники більш таранного типу поки губляться, то є логіка випробувати варіант з динамівцем. Якби він був у своїх найкращих кондиціях, то про це навіть можна було б заявляти гучніше.
***
Назарія Русина тут не враховуватимемо. По-перше, він жодного разу не потрапляв у заявку на матчі попри перебування у таборі збірної. По-друге, він є швидше опцією на фланг атаки, ніж у центр. Його й викликали після травм вінгерів, й сам новачок «Сандерленда» в одному з інтерв‘ю розповів, що тепер комфортніше почувається у широких позиціях.
У підсумку, враховуючи всі «за» та «проти», найкращою опцією таки здається Довбик. У Яремчука – проблема на проблемі, Ванат – не настільки досвідчений та перебуває на спаді, а виходи Артема за збірну останнім часом нехай і були не надто ефективними, але він, на відміну від Романа, хоча б знаходив моменти.
Однак головний аргумент – форма у «Жироні», яка мала б додати впевненості. Що обере Ребров та наскільки це спрацює – побачимо у суботу.
Фото: інфографіка Tribuna.com, Nicolò Campo/LightRocket, Emmanuele Ciancaglini/Ciancaphoto Studio, Domenic Aquilina/NurPhoto
