Збірна України майже ідеально стримала топову Англію – лише одна груба помилка та гол з єдиного моменту
Оперативно розбираємо класну роботу Реброва.
Збірна України зіграла внічию проти збірної Англії у кваліфікації Євро-2024 – 1:1.
Оперативно розбираємо, яким чином нашій команді вдалося стримати лідера відбіркової групи, який до цього виграв усі 4 матчі із загальним рахунком 15:1.
***
Напередодні було багато запитань щодо можливого стартового складу з огляду на не найкращі ігрові кондиції фактично половини викликаних футболістів.
Окрім цього, вже у таборі команди виникли нові проблеми, які особливо вплинули на вибір Сергія Реброва на правому фланзі. Участь у грі не міг взяти Олександр Тимчик, тож його місце зайняв Юхим Конопля (а не Олександр Караваєв). В атаці ж через неготовність Андрія Ярмоленка на рідну позицію повернувся Віктор Циганков – і це хід, який з тактичної точки зору змінював план тренерського штабу.
У попередніх матчах Циганков діяв у ролі «десятки» – це дозволяло робити ставку на вертикальність, а самому Віктору використовувати своє вміння шукати простір між лініями та за спинами захисників. Поява Георгія Судакова у старті натомість могла натякати на те, що Ребров все ж спробує епізодично зіграти у контроль – але ні, статус суперника змусив грати хавбека «Шахтаря» у незвичній манері.
У воротах Георгій Бущан як єдиний голкіпер, який має стабільну ігрову практику.
Останній неочевидний вибір – Роман Яремчук, а не Артем Довбик чи Владислав Ванат на вістрі атаки. Навряд можна сказати, що новачок «Валенсії» знаходиться у кращій формі, ніж конкуренти – це довели й 65 хвилин перебування на полі.
В іншому – все доволі прогнозовано попри, наприклад, нещодавні травми Віталія Миколенка, Олександра Зінченка та Михайла Мудрика. Рівноцінної заміни їм у заявці у будь-якому випадку не знайшлося.
В Англії були три ключові зони для атак. Україна не впоралась лише в двох моментах
Стартові 15-20 хвилин пройшли повністю під контролем збірної Англії – підопічні Реброва не просто одразу сіли грати другим номером, а взагалі вкрай рідко переходили навіть на чужу половину поля. Це дозволило сходу оцінити, на що робитиме ставку Ґарет Саутґейт – фактично все, що англійці намагалися робити у той відрізок часу, вони повторювали аж до фінального свистка, не вразивши гнучкістю та креативом.
Загалом можна говорити про три зони, куди м‘яч потрапляв найчастіше.
Перша – лівий напівфланг, де між лініями відкривався Джуд Беллінґем та корпусом розвертався до воріт Бущана. Спочатку декілька разів вийшло, а потім зірка «Реала» відверто розчинилася та провела, ймовірно, найгірший матч у сезоні. Подяка за це – Коноплі та Тарасу Степаненку, який хоч візуально й був усюди (і вигризав все), але все ж тяжів до правого флангу (а Зінченко допомагав Миколенку та Мудрику зліва).
Друга зона – фланг Букайо Сака, де довелося намучитись Миколенку. Спочатку здавалося, що зі своїми обов‘язками Віталій порається. З плином першого тайму ситуація ставала складнішою – Англія акцентовано кількісно тиснула саме на цей фланг, а на старті другого тайму Сака відклеївся та пробив у перекладину (після дотику Бущана).
Це було вже після першого пропущеного, де недопрацювання Миколенка наклалося на проблеми в центрі поля.
Йдеться опускання нижче Гаррі Кейна. Ці рухи були настільки очевидними, що зі стартових хвилин персонально по форварду ніхто не грав. Наші центральні захисники буквально не звертали на нього увагу, фокусуючись виключно на зонах, а не на персональній опіці.
Але Кейн свою справу зробив – віддав топовий асист на Кайла Вокера, не зустрівши пресингу (за логікою, від Яремчука або «десятки» Судакова).
Пропущений гол – все ж на Миколенку
Коли на 41-й Вокер зрівняв рахунок, то одразу промайнула думка «ну не може бути все так просто» в контексті того, що навряд там була виключно позиційна помилка Миколенка.
Однак повтори довели, що дорікати потрібно саме Віталію попри те, що на початковій стадії цієї атаки панував хаос.
Йдеться про асиметрію та неправильне розташування гравців:
1. У цю мить Зінченко не повинен був стежити за Беллінґемом, а передати Джуда Степаненку, бо зліва на фланзі Сака, Вокер та Гендерсон створили більшість 3 в 2:
2. Відповідно, якби Кейн раніше віддавав свою передачу, то Миколенко міг би висловлювати претензії партнерам, які залишили його поміж Гендерсоном та Сака:
3. Однак Кейн ще трохи постояв з м’ячем – за цей час Україна таки перелаштувалася та зробила баланс на фланзі, а Віталію залишалося стежити тільки за Вокером, чого він не зробив, дивлячись чомусь на м’яч, а не на рух суперника:
Виходи України в атаку були нечисленними, але продуманими
Один з головних аспектів, за які варто хвалити збірну – дисципліна в усіх фазах гри. З організацією позаду розібралися, тепер же визначимо ключові атакувальні задуми.
Перший з них – спроби не бити «куди-попало» після перехоплення, а все ж спочатку шукати рішення для коротких/середніх передач. Перш за все, це стосується Бущана та Забарного – обидва добре знаходили такі варіанти, а Ілля взагалі вкотре у сезоні залишив приємне враження своїми діями під тиском серйозного суперника.
Другий – глибокі опускання Степаненка при білд-апі, які візуально створювали ефект гри з трьома центральними захисниками при контролі м’яча. Це було зроблено не лише для мінімізації ризику у володінні, а також для того, щоб вільніше себе почували фулбеки.
Теоретично повинно було бути ще одне напрацювання – передачі під швидкість Мудрику. Проте до перерви таких моментів ні сам Михайло, ні інші гравці не знаходили, а у другому таймі двома-трьома подібними шансами вінгер «Челсі» розпорядився вкрай невдало та неефективно.
В продовження теми фулбеків – якщо Миколенку надто часто не дозволяла ходити вперед активність Сака (хоча одного разу він вийшов на подачу після класної діагоналі з центру поля), то Конопля регулярно здійснював ривки, один з яких закінчився голом.
Для забитого голу зійшлися одразу декілька факторів
Якщо покроково розбирати забитий м’яч Зінченка, то перше, на що варто звернути увагу – просування Судакова та своєчасний пас на Циганкова направо. Справедливості заради, розгулятися Георгію англійці майже не дозволяли, тому його вдалий ривок – унікальний виняток для цього матчу.
Наступний ключовий епізод – те, як суперники повелися на фірмовий фейковий рух Циганкова, коли він начебто починає зміщуватися собі під ліву, але у ту ж мить віддає у темп під забігання партнера.
Далі – робота Коноплі та тренерського штабу. Якщо щодо Юхима все зрозуміло (підняв голову), то щодо штабу Реброва можуть виникнути запитання, що ж вони зробили.
Все просто – змусили навіть за такого сценарію (коли доводиться банально відбиватися) кількісно атакувати чужий карний. Під передачу Коноплі водночас вбігали четверо футболістів:
Збірна не подарувала захоплення від яскравої гри, але здобула результат та допустила тільки одну грубу помилку
Чи був цей перформанс України яскравим? Та ні. Але чи сподобався він? Так, бо вдалося стримати справжнього гранда світового футболу, який потужно проводив минулі матчі.
Сухі факти:
➡️ Англія створила на один гострий момент більше, ніж Україна – 2 (гол та перекладина Сака);
➡️ Англія загалом тричі пробивала у першому таймі;
➡️ Україна «привезла» собі лише одного разу – обрізка Матвієнка, яка закінчилася поганим прийомом м’яча від Меддісона на лінії карного;
➡️ Україна не дала зробити фінальний штурм – спрацювали заміни, якими б академічними вони не виглядали (перехід на три опорники після 90-ї – Степаненко, Сидорчук та Назарина, заміна Матвієнка на Кривцова у перерві).
***
Висновок – все начебто пройшло за планом (за винятком стандартів, адже Забарний двічі програв повітря Маґвайру).
Діяти так обережно на постійній основі – це очевидно не те, чого очікують від Реброва, але проти Англії за таких обставин стратегія стримування себе виправдала. 1:1 – результат, який досі залишає оптимістичні надії на вихід на Євро перед двома зустрічами з Італією.
Фото: Adam Nurkiewicz/The FA, скриншоти трансляції MEGOGO, інфографіка Tribuna.com
