Символічна збірна гравців, з якими Луческу працював в Україні – дуже потужна
Мірча розкрив не одну майбутню зірку футболу.
Мірча Луческу подав у відставку з посади головного тренера «Динамо». 78-річний румунський фахівець оголосив загалом про завершення своєї професійної кар‘єри у футболі.
Символічно, що це трапилося після матчу з «Шахтарем» – з командою, яку він очолював впродовж 12 років. За цей час Містер провів понад 550 ігор, а також виграв безліч трофеїв.
З ним гірники 8 разів брали золото чемпіонату України (у період з 2010-го до 2014-го – 5 поспіль титулів), 6 разів Кубок та 7 разів Суперкубок, був вихід в 1/4 фіналу Ліги чемпіонів. А найголовніше – він приніс перший та єдиний поки євротрофей для країни за часи Незалежності, здобувши Кубок УЄФА у 2009-му.
Його призначення у «Динамо» влітку 2020-го теж додало шарму УПЛ – факт роботи з колись запеклим суперником, протистояння з «Шахтарем», внутрішній требл у дебютному сезоні.
Луческу пішов не так, як того очікував, але залишив слід в українському футболі.
За весь час Мірча встиг попрацювати з багатьма класними гравцями – ми спробували зібрати символічну збірну з його підопічних у «Динамо» та «Шахтарі».
У двох перших сезонах у «Шахтарі» Луческу не мав стабільного першого номера – по черзі грали Шуст, Шутков, Лаштувка та Плетікоса.
Все змінилося, коли Мірча довірився молодому Пятову, а той на довгі роки вперед закрив голкіперську позицію.
За «Шахтар» Андрій провів 482 матчі, влітку завершивши кар‘єру у статусі справжньої легенди. Не лише на клубному рівні, але й на міжнародному у збірній України (102 гри), яку неодноразово виводив з капітанською пов‘язкою.
Ще один довгожитель «Шахтаря» – нинішній спортивний директор клубу Срна. Хорват прийшов раніше, ніж Луческу, та й затримався на пару сезонів довше.
У Мірчі Дарійо був майже незамінною опцією на правому фланзі та багаторічним капітаном. Статистика вражає – 536 матчів, 49 голів та 121 асист.
Срна, як і Пятов, були частиною команди, яка виграла Кубок УЄФА та вийшла у чвертьфінал Ліги чемпіонів.
У цей же список відносимо й Чигринського, який після тріумфальної кампанії 2008/09 потрапив у «Барселону» за 25 мільйонів євро.
Так, можливо, Дмитро за період роботи Мірчі став не настільки знаковою для нього фігурою. З іншого боку, саме румун розвинув Чигринського – ставив у юному віці у склад та зробив з нього гравця, яким зацікавився один з найсильніших клубів світу.
Загалом якраз в обороні у Луческу переважно отримували шанси українці – можна ще згадати Кучера, Ракицького, Кривцова.
Співвітчизник Луческу – черговий представник «Шахтаря» зразка 2009 року. У клубі Резван затримався на 10 років, досягнувши позначки у 300 матчів.
Паралельно з цим Рац був одним з ключових гравців збірної Румунії (113 ігор). Після України Резван поїхав не аби куди, а в Англію до «Вест Гема», що також доводить його високий рівень.
На цій позиції конкурентом міг стати Ісмаїлі, але попри яскраві виступи бразильця він не досяг того, що Рац – не виграв єврокубок в статусі основного. Ба більше, з Мірчею бразилець провів не так багато часу – всього 2,5 сезони.
Кандидатура, яка не підлягає обговоренню. Луческу тренував у «Шахтарі» багатьох талановитих центрхавів, зокрема Хюбшмана, Фреда, Матузалема, того ж Степаненка.
Однак таких висот у кар‘єрі, як Фернандінью, не досяг ніхто. За 8 років в Україні бразилець добив понад 250 матчів в УПЛ та здобув Кубок УЄФА, після чого клуб заробив на ньому 40 мільйонів за перехід у «Манчестер Сіті».
У складі майбутнього гранда АПЛ хавбек не загубився – зіграв ще більше, ніж за «Шахтар», а йшов з команди у статусі капітана. Разом з цим став потрібен у збірній Бразилії, маючи в активі 53 матчі.
Легенда не лише українського, а й світового футболу.
Ще один гравець епохи Мірчі у «Шахтарі», який зміг побудувати топову європейську кар‘єру. Мхітарян на високому рівні знаходиться й досі – у свої 34 має місце у складі «Інтера», а минулого сезону доходив з ним до фіналу Ліги чемпіонів.
До цього Генріха покидало по багатьох лігах – період у «Боруссії» Дортмунд, звідти перехід у «Манчестер Юнайтед», а потім в «Арсенал» та «Рому».
У пам‘яті ж українських вболівальників він назавжди залишиться тим, хто встановив рекорд результативності за сезон УПЛ. Навесні на нього ледь не замахнувся Артем Довбик, але показник вірменина таки втримався.
А це гравець, який міг перевершити бомбардирське досягнення Мхітаряна, але посередині сезону покинув «Шахтар» взимку 2016-го – пішов у Китай за шалені 50 мільйонів євро, до того забивши 22 голи у першому колі УПЛ.
На місці Тейшейри могло бути багато інших легендарних для гірників виконавців атакувального плану – наприклад, Жадсон чи Ілсінью.
Але чомусь саме Алекс запам‘ятався своєю яскравою грою та результативністю, а в один момент досяг такого рівня, що міг претендувати на потужний відрізок у якомусь європейському гранді.
На жаль, обрав інший шлях та свій потенціал поза межами «Шахтаря» не реалізував.
Що натомість не скажеш про Косту. Сюди просто не міг не ввійти гравець, який після «Шахтаря» успішно пограв за «Ювентус» та «Баварію».
Гірники на трансфері бразильського вінгера заробили 40 мільйонів євро, до цього отримавши вигоду ще й у спортивному плані. Дуглас в Україні провів понад 200 матчів, у яких зробив 78 дій за системою «гол+пас».
Він був одним з лідерів команди, яка протистояла «Барселоні» у чвертьфіналі ЛЧ – у тому сезоні він оформив 7+11, хоча це був тільки його другий рік в Україні.
Схожих висот у Європі добився і Вілліан. Транзитом через російський «Анжі» (гірники заробили 35 мільйонів євро). Подальші виступи за «Арсенал» та «Челсі» подарували ще один успішний кейс розвитку та перепродажу бразильців у виконанні «Шахтаря».
Це далеко не в останню чергу заслуга Луческу – з ним в Україні вінгер запалював та був прикрасою «золотого» за спортивними мірками періоду УПЛ. 110 результативних дій у 221 матчі, Кубок УЄФА, купа трофеїв – все це результат їхньої співпраці.
Шляхом Кости та Вілліана свого часу дуже хотів піти Тайсон, але «Шахтар» його не відпустив. У підсумку він став для клубу більшою легендою, ніж будь-хто з бразильців до того (окрім Фернандінью).
Після трансферу з «Металіста» Тайсон зіграв за гірників 299 матчів, зробив 55+78 та дослужився до капітана, тягнувши на собі команду вже з іншими тренерами.
З Луческу він провів не так багато часу – 2,5 роки, але цього цілком достатньо, щоб відзначити вплив їхнього тандему на подальший розвиток «Шахтаря».
Заради включення у цю збірну Тайсона взагалі довелося відмовитися від декількох знакових форвардів, яким не знайшлося місця у «схемі» – Луїс Адріано, Брандао, Едуардо.
Єдиний представник «Динамо», так. З Ярмоленком Луческу попрацював всього декілька місяців. Запитаєте, а що ж він тоді робить тут?
Бо фактор Андрія став визначальним у контексті закінчення кар‘єри Містера на мінорній ноті. Травма українця підкосила «Динамо» – після неї у киян трапився миттєвий спад, який у підсумку призвів до відставки Мірчі.
Чомусь є впевненість, що з ним у складі румун ще працював би у Києві. Можливо, до кінця сезону.
Тому, враховуючи культ особистості Андрія, його статус в українському футболі та символізм ситуації – він замикає 11-ку символічної збірної.
Фото: Alexander Khudoteply/AFP, інфографіка Tribuna.com, Giuseppe Maffia/NurPhoto, «Динамо»
