AND1 – найвідоміша баскетбольна команда 2000-х поза НБА. Завдяки їм стрітбол став феноменом

Від редакції: пост написаний в рамках конкурсу «Травневе божевілля» – вийшло дуже атмосферно, підтримайте автора коментарями та плюсами.

***

«Стрітбол - це не лише баскетбол. Cтрітбол - це хіп-хоп, графіті та брейк-данс в одному флаконі. А натовп – наша музика. Це все частина нашої культури. І коли ти граєш на Райкері, перемога зовсім неважлива. Головне – чи зміг ти вразити глядачів. Якщо ти програв, але зарядив публіку, то ти досяг своєї мети. Саме цього дуже часто не вистачає в НБА». Ця фраза належить легенді вуличного баскетболу та члену команди AND1 Шейну «The Dribbling Machine» Воні.

Якщо ви хоч раз на початку 2000-х грали в баскетбол на вуличному майданчику, можу із повною впевненістю сказати, що там був мінімум один гравець у дуже довгих шортах, широкою майкою, пов’язкою на голові та напульсниками на обох руках, який завжди намагався утнути якісь нереальні трюки. Це був час тотальної стрітбольної манії. А головним каталізатором цієї манії стала космічна популярність команди AND1.

AND1 стали феноменом свого часу. Хоч їх часто порівнюють із найавторитетнішою виставковою командою в історії – Гарлем Глоубтроттерс, але на своєму піку популярність AND1 значно перевищувала навіть деякі команди НБА. Але ця слава зіграла злий жарт із командою. Проіснувавши менше 10 років, вона розпалась. Але навіть цього часу вистачило, щоб змінити американський баскетбол назавжди.

AND1 починався як виробник футболок з трештоковими написами. Появі стрітбольної команди допомогла травма Стефона Марбері.

Здавалося, що може ще більше асоціюватись із афроамериканською культурою, ніж стрітбол? Парадоксально, але історія головної вуличної команди усіх часів почалась із трьох білих хлопців, що навчалися у бізнес-школі у Філадельфії. Сет Берген, Тім Остін та Джей Коен Гілберт познайомились на баскетбольному майданчику, де вони проводили більшість вільного часу.

«Я був на стажуванні в інвестиційному банку. Там я одразу зрозумів, що не хочу цим займатись. Хотів присвятити своє життя тому, що мені подобається найбільше. На той час це був баскетбол. Я не хотів вчитись, лише грати. Тому я і вмовив хлопців розпочати бізнес, пов’язаний із спортом» - так згадував заснування компанії Сет Берген.

Хлопці швидко дійшли до згоди чим саме вони будуть займатись – вони будуть продавати футболки із трештоковими написами. Це було досить легко, адже не треба було нічого вигадувати. Просто переносити на одяг усе, що ти чуєш під час гри. Назву для компанії придумали теж одразу. Берген згадував це так: «AND1 – це фраза, яку кажуть після влучного кидка із фолом. І ти не просто її кажеш, ти кричиш її в обличчя того, хто зфолив. Це дуже запам’ятовується».

Як і майже з будь-яким бізнесом, починали AND1 не дуже вдало. Хлопці продавали футболки буквально із багажника своєї машини. А весь перший рік були у величезних боргах. Але вони не зупинялись та не опускали руки. І вже на другий рік їх бізнес став більш популярним. Вони отримали замовлення на 13 тисяч футболок та заключили договір на розповсюдження із Foot Locker – однією із найбільших американських мереж, що торгує спортивними товарами.

Але Берген, Коен та Остін розуміли, якщо вони хочуть потрапити у «вищу лігу», їм потрібно робити власне взуття. Це дало б можливість конкурувати із такими гігантами, як Nike. Тож було вирішено додати новий напрямок у свій бізнес – виготовлення та продаж баскетбольних кросівок. Увесь напрям по кросівкам узяв на себе Том Остін. А що треба, щоб вони продавались? Звичайно, підписати контракт із зіркою НБА.

Оскільки більшість зірок ніколи б не пішли на авантюру з підписанням із невідомим брендом, було вирішено звернутись до молодих проспектів. І таким виявився Стефон Марбері. Він ідеально підходив під концепцію компанії, яка робила ставку на вуличний стиль. Щоб заохотити його, AND1 пішли на безпрецедентні кроки – підписали із гравцем контракт аж на 10 років, чого раніше ніхто не робив серед компаній-новачків. Крім того, вони запустила масштабну рекламну кампанію в очікуванні продажів першої серійної моделі.

Але за два тижні до початку роздрібних продажів у магазинах, під час одного із матчів, граючи у кросівках AND1, Стефон невдало приземлився та отримав травму стопи. А його менеджер звинуватив у цьому погану конструкцію взуття. Здавалося, всі витрати на рекламну кампанію пішли коту під хвіст. Один із спізасновників AND1 Джей Гілберт згадував: «Уявіть який це був сором для нас. Десятки тисяч вболівальників, які хотіли купити наші кросівки, побачили як через них наша зірка отримує травму. Іронічно, що наш промо-ролик називався «Скрутити в’язи», а тут головний герой скручує в’язи сам собі. Ось тоді ми зрозуміли, що ми у сраці».

Першими, хто використав ріст популярності стрітболу були AND1. Вони єдині зрозуміли, що це був його зоряний час

1998 рік ознаменувався двома величезними подіями в історії американського баскетболу. Першою було закінчення професійної кар’єри Майкла Джордана – найвеличнішого гравця усіх часів. А другою був конфлікт між власниками клубів та гравцями, що потягнув за собою локаут та часткову відміну сезону 1998-1999. Тож мільйони вболівальників опинились у баскетбольному вакуумі. Вони не лише втратили свого баскетбольного «Чорного Ісуса», а й залишились без улюбленої гри взагалі.

Через декілька тижнів після інциденту із травмою Марбері, власники AND1 отримали відеокасету із записом гри молодого Рафіра «Skip 2 My Lou» Елстона у нью-йоркському Райкер-парку. «Те, що ми побачили на касеті просто вразило нас. Третина із того, що робив Скіп було просто проти баскетбольних правил. Але це настільки заворожувало, що ми одразу все зрозуміли. Ось воно! Це саме те поле, де Nike ніколи не зможе з нами конкурувати», - так згадували побачене засновники AND1.

Одразу було вирішено, що це треба монетизувати. Один із хлопців на ім’я Сет Фрі, якого найняли для реклами бренду у Нью-Йорку, порадив знімати ігри на камеру та роздавати касети безкоштовно серед усіх бажаючих. Таким способом розповсюдження свого контенту на той час вже успішно користувались реп-виконавці. Тож компанія виготовила 50 тисяч копій відеокасет із назвою «AND1 Mixtape» та почала роздавати їх усюди – на майданчиках, у магазинах, на заправках, перукарнях та просто на вулиці.

І вони влучили у саме яблучко. Популярність мікстейпу швидко поширилась далеко за межі Нью-Йорка. А Елстон, який згодом проведе чудову кар’єру в НБА, став місцевою легендою. До AND1 почали надходити тисячі дзвінків із вимогами випустити другу частину. Але бренд розумів, що Райкер вже затісний для них. Тому вони вирішили зібрати команду та відправити її у тур по містах Східного узбережжя, щоб зробити матеріал для нового мікстейпу.

Чи не вперше в історії відомий спортивний бренд підписав контракти із звичайними вуличними гравцями. А перший склад набирали дуже просто – просто телефонували друзям гравців, що грали на Райкері. Один із перших учасників команди AND1 Шейн «The Dribbling Machine» Воні згадував: «Мені вже було за 30. В НБА я ніколи не попав би, а тут мені запропонували трішки грошей, безкоштовні кросівки та шорти за те, що я надеру дупу якомусь чуваку. Звичайно, що я одразу погодився». До першого складу Мікстейп туру, крім нього, також увійшли Волі «Main Event» Діксон, Аарон «AO» Оуенс, Тім «Headache» Гіттенс та Ентоні «Half Man Half Amazing» Гейворд мол.

Основною фішкою перших турів було те, що кожен бажаючий міг позмагатись із AND1, оскільки ігри проводились на звичайних вуличних майданчиках, а вхід був безкоштовним. І ось одного разу вже після виходу другої частини мікстейпу на матчі в Атланті до них прийшов хлопець, який назавжди змінив історію усього вуличного баскетболу.

«Нахрін Чонсі Біллапса! Ви тут справжні зірки». На піку своєї слави AND1 були популярнішими за більшість клубів НБА

«Я мав якийсь підробіток, але ніколи не затримувався на одному місці. Тому увесь час я тільки те і робив, що відпрацьовував свій дриблінг. Звичайно, що я чув про AND1, але не знав як до них потрапити. Я тільки вийшов із в’язниці, де я недовго сидів з деякі пацанські справи, і дізнався, що сьогодні у місті буде гра. Тому одразу пішов туди», - ці слова належать Філіпу «Hot Sauce» Чемпіону.

Соус вже був відомий на вулицях Атланти, але гравці AND1 не могли навіть передбачити свідками чого вони стануть. Те, що він витворяв, треба було просто бачити. Його рухи та фінти навіть через 20 років викликають щирий захват. Команда була настільки вражена, що дали йому контракт одразу після першої ж гри. Прихід Hot Sauce поділив історію And1 на «до» та «після». Боси AND1 одразу зрозуміли, що Соус буде суперзіркою, тому третій Мікстейп був повністю присвячений йому. При цьому вони змінили процес розповсюдження касет. Тепер їх можна було отримати безкоштовно у спортивному магазині, але лише у випадку купівлі кросівок чи одягу від компанії.

І це спрацювало. Через величезну популярність мікстейпів AND1 увійшли до топ-2 продавців спортивного взуття США, поступаючись лише Nike. Крім того, у їх взутті грали такі зірки НБА, як Латрелл Спрюелл, Джамал Кроуфорд та Кевін Гарнетт. Але найбільшу рекламу бренду зробив Вінс Картер, який виграв один із найвідоміших слем-данк контестів в історії в легендарних снікерах «Тай-Чі» від AND1.

У 2003 році до Сета Бергена звернулись представники каналу ESPN із пропозицією зробити документальний серіал про AND1. Було вирішено, що він матиме формат реаліті шоу, які на початку 2000-х набирали популярність. Суть шоу полягало у тому, що команда їздила по містах та обирала члена нової команди. Кожного випуску хтось вилітав і наприкінці сезону мав залишитись лише один. І цим одним виявився Грейсон «The Professor» Буше.

Вихід реаліті на ESPN остаточно закріпив AND1 у статусі суперзірок. Не останнім тут виявився фактор Професора. Грейсон – крихітний худорлявий білий юнак. Він зміг довести, що стрітбол не лише для чорних братюнь із району, а і для пересічного хлопця із Кайзера штату Орегон. Він був таким собі Емінемом у світі вуличного баскетболу. Саме він привів величезну аудиторію до стрітболу. За підрахунками аналітиків ESPN, стрітбол у 2004 році був на першому місці серед усіх передач на каналі за рейтингами.

Після успішного дебюту на телебаченні AND1 почали виступати вже не на вуличних майданчиках, а на аренах НБА. А увінчалась популярність команди успішним світовим турне. Тоді організатори почали брати гроші за вхід. Та навіть із платним входом вони набирали більше глядачів, ніж більшість команд НБА. The Dribbling Machine згадував: «Ми були у нічному клубі у Детройті. Пістонс якраз виграли чергове чемпіонство. Аж ось я бачу, що на барі сидить Чонсі Біллапс. Я підійшов до ді-джея і сказав, що він має нас познайомити. На що він відповів: «Нахрін Чонсі Біллапса! Ви тут справжні зірки»».

Історія AND1 закінчилась так само швидко, як і почалась. Команду загубили сварки, а бренд не витримав конкуренції із гігантами

Як це часто трапляється з організаціями, що добились слави з нуля, одразу при досягнені піку популярності все частіше піднімається питання грошей. Теж саме стосувалось і AND1. Компанія створила монстра у вигляді набору різких хлопців із району з завищеним его. Це не могло не вилитись у постійні конфлікти.

В середньому члени команди заробляли по 100-150 тис. доларів за тур. Хоча компанія заробляла мільйони на взутті та іншому мерчі. Але все ж деякі зірки, як Hot Sauce отримували на рівні гравців НБА. При цьому Соус мав дуже поганий характер. Він купив собі чорну машину, як у Девіда Хассельхофа із серіалу «Knight Rider», а також публічно погрожував підписатись із Reebok. Ну дуже полюбляли і Професора, вважаючи, що йому надають занадто багато уваги ЗМІ, хоча він провів у команді найменше часу.

Та незважаючи на внутрішні проблеми, команда все ж функціонувала. Але найбільш скрутні часи для AND1 почались, коли у справу втрутились Nike. На початку взуттєвий гігант ніяк не реагував на конкурента, але із ростом популярності почав все більше і більше звертати увагу на цих вискочок. Ресурси компаній були неспівставні. З одного боку була компанія, яка робила взуття для Майкла Джордана і заробляла мільярди, а з іншої – фірма, де весь дизайнерський персонал складав 5 чоловік. Тож Nike почав серйозно займатись і стрітбольним напрямком. Так, саме завдяки конкуренції з AND1 на світ з’явилась легендарна реклама із серії «Just Do It».

Ще гіршими проблеми AND1 стали, коли компанію вирішив покинути один із засновників Том Остін. Майже увесь час він самостійно займався дизайном усіх моделей кросівок, а для більшого контролю над продуктом навіть був змушений переїхати на Тайвань, щоб бути ближчим до заводу, де вироблявся товар. Остін щоденно працював по 16 годин на добу без вихідних та відпусток і просто морально вигорів.

У перший же рік відходу Остіна, компанія втратила 200 млн доларів виручки, тому Бергер та Гілберт вирішили продати її. Через це команді в один момент просто не запропонували поновити контракти і вони фактично опинились на вулиці. Дуже прозаїчно, але саме таким був кінець однієї із найбільш відомих баскетбольних команд в історії США за межами НБА.

***

Виміряти конкретний вплив AND1 на американський баскетбол дуже важко. Лише один їх гравець потрапив до НБА. Але з іншої сторони. Чи побачили б ми колись пас ліктем Джейсона Вільямса чи аллей-уп з під ноги Джамала Кроуфорда, якби не було AND1?

Здавалося, історія AND1 – це класична історія Ікара, який злетів до небес, але не витримав сонячного світла, обпалив крила та стрімко впав на землю. Це дійсно так, але для нас більш важливим був цей, хоч короткий, але політ. Навіть за той невеликий відрізок часу команда зробила велику роботу щодо популяризації спорту та показали, що баскетбол – це не лише НБА, а набагато більше.

***

Нагадаємо, що Setanta Sports є офіційним транслятором NBA в Україні. Подивитися матчі найкращої ліги світу можна на платформі setantasports.com.

В травні для нових користувачів діє акційна пропозиція - з промокодом PLUS2 ви отримаєте три місяці за ціною одного! Користуйтеся можливістю і знайомтеся з нашою платформою вже зараз