Вольф лише у 27 став основним в «Дортмунді», переніс операцію на серці, а у дебюті за збірну відзначився асистом
Прихований герой «Боруссії».
«Це був один із найкращих тижнів у моєму житті. Спочатку виклик до збірної, а зараз – ця перемога. Краще й не вигадати», – розповів Маріус Вольф після перемоги «Дортмунда» над «Кельном» минулого вікенду з рахунком 6:1.
Емоції футболіста зрозуміти можна – він закріпився в основі «Боруссії», коли цього неочікував ніхто, став важливим футболістом команди, а ще й отримав дебютний виклик у національну збірну Німеччини.
У своєму першому матчі за бундестім Маріус відзначився асистом на Нікласа Фюллькруґа, чим допоміг команді перемогти Перу 2:0.
Його історія – приклад для багатьох.
Вольф заграв у «Боруссії» лише у п'ятому сезоні в клубі. До цього вештався по орендах та був одним із головних кандидатів на продаж
На папері у середньому стартовому складі дортмундської «Боруссії» Маріус Вольф виглядає найбільш непомітним футболістом. Кобель уже перетворився на одного з найкращих голкіперів у Бундеслізі, Шлоттербек і Зюле – основні центрбеки збірної Німеччини (щоправда, Нікласа не викликали на останній збір), а Геррейро – чемпіон Європи у складі Португалії. Джан пограв в «Ліверпулі» та «Ювентусі», Беллінґем – один із найкращих півзахисників світу, Ройс – місцева легенда. Брандт зробив вже понад 100 результативних дій в Бундеслізі, Адеємі придбали за 30 млн євро, а Аллер – помітний бомбардир у європейському футболі.
А що Вольф? Маріусу вже 27 років, але лише зараз він переживає свій найкращий період у кар'єрі.
Шлях у професійний футбол Маріусу дав «Мюнхен-1860», де він награв на трансфер у більш статусний клуб вже протягом другого сезону на серйозному рівні – «Ганновер» заплатив за нього 1,5 млн євро взимку 2016-го. У складі «96-х», щоправда, у Вольфа не пішло – за основну команду зіграв лише два матчі у Бундеслізі, а загалом маринувався за дубль у Регіональній лізі.
Вже через півроку його орендував франкфуртський «Айнтрахт» – і від цього рішення профіт здобули усі сторони. 22-річний Вольф провів чудовий сезон (6+11 в усіх турнірах), виграв із клубом кубок Німеччини та привернув увагу дортмундської «Боруссії», трансфер в яку відбувся за дуже цікавих обставин.
«Айнтрахт» викупив Вольфа у «Ганновера» всього за 500 тисяч євро (стільки ж заплатив за його оренду напередодні) влітку 2018-го, але тоді ж продав його «Боруссії» вже в 10 разів дорожче – за 5 млн євро. Футболіст відправився у топклуб, а обидва клуби отримали гроші.
Але початок кар'єри у Дортмунді також можна вважати провалом для Маріуса. В перших матчах сезону він нерідко з'являвся у стартовому складі та навіть забив свій дебютний гол (у ворота якраз-таки «Айнтрахта»), але надалі події розвивалися все гірше – травми, 90 хвилин на лаві запасних та непотрапляння у заявки.
Наступного сезону Вольф поїхав у оренду в «Герту», де отримував регулярну ігрову практику і грав доволі непогано (1+5 у 23 матчах), але пропустив останні 9 матчів через пошкодження. Виступи у Берліні не вразили тренерський штаб «Боруссії», тож у новій кампанії Маріуса знову чекала оренда – на цей раз в «Кельні», який боровся за виживання.
Вольф допоміг «козлам» залишитися в Бундеслізі і влітку 2021-го повернувся у Дортмунд. Керівництво клубу було рішуче налаштоване на припинення співпраці з футболістом і хотіло продати його на повноцінній основі (чергову оренду не розглядали, незважаючи на варіант із «Фенербахче»), але потенційних покупців так і не знайшли.
Вольф залишився, отримував шанси та скористався ними – у другій половині сезону все частіше з'являвся у стартовому складі, а його результативні дії приносили дортмундцям життєво важливі пункти у боротьбі за Лігу чемпіонів.
Ще на початку цього сезону Вольфа не вважали безальтернативно основним футболістом команди (розпочинав кампанію в запасі), але впродовж сезону він постійно використовував свої шанси, а в 2023-му став одним із найважливіших гравців в обоймі Едіна Терзича.
І, що цікаво, як правий захисник. Маріус розпочинав свою кар'єру як центрфорвард (чимало забивав у молодіжній команді «Мюнхена-1860»), але потім його почали використовувати як флангового півзахисника/вінгера через хороші швидкісні дані. У «Дортмунді» він починав на вже звичній для себе позиції – на крилі атаки, але згодом почав виконувати роль фулбека. Спочатку це був вимушений хід тренерського штабу, проте зараз його гра затьмарила досвідченого Тома Меньє, який перетворився на глибокого резервіста.
Отже, у «Боруссії» Вольф був:
• провальним трансфером;
• гравцем, який вештався по орендах;
• претендентом на відхід;
• важливим гравцем ротації;
• футболістом стартового складу;
• одним із ключових гравців команди в її найуспішніший період в сезоні;
А тепер став ще й гравцем збірної Німеччини.
Восени Вольфа прооперували на серці – він постійно відчував нудоту та запаморочення
Але навіть цього сезону Маріусу не було просто.
Незадовго до паузи на чемпіонат світу майже половина футболістів «Боруссії» була у лазареті та не могла допомогти команді у останніх матчах фактично першої частини сезону. Через це Вольф грав на різних позиціях як позаду, так і попереду, але згодом вибув і сам.
На одній із прес-конференцій Терзич заявив, що Вольф не зможе взяти участь у заключних трьох матчах 2022-го через «інфекційне порушення вестибулярного апарату».
Через деякий час газета Bild дізналася, що незадовго до початку ЧС в Катарі футболісту діагностували миготливу аритмію, через яку він відповідно погано себе почував, тож проблему вирішили 45-хвилинним хірургічним втручанням на серці.
Протягом місяця після операції Маріусу потрібно було приймати препарати для розрідження крові, тому він не міг тренуватися до початку січня. Усі проблеми Вольфа зі здоров'ям залишилися у минулому році – недивно, що він показує такий хороший футбол у 2023-му.
Фото: Alexandre Simoes/Borussia Dortmund, DFB-Team, Mika Volkmann/REUTERS, Nico Herbertz/Global Look Press
