Як комітет арбітрів карає суддів УПЛ за помилки, які сам визнав
Відповідь вам не сподобається.
Болюча тема українських суддів залишається сильним подразником як для команд УПЛ, так і для вболівальників. Напруження підкреслює те, що клуби Премʼєр-ліги навіть використали останню перерву на збірні, аби зустрітись із керівниками комітету арбітрів УАФ. За першу третину сезону до рефері назбиралось чимало претензій.
Що таке українське суддівство прямо зараз: два керівники, купа помилок, арбітри вилетіли з топу УЄФА
Окрім головного підсумку тієї зустрічі (комітет публікуватиме відеорозбір роботи суддів), зі слів учасників ми дізнались й інші маловідомі раніше деталі. Наприклад, як Лучано Лучі та Нікола Ріццолі пояснюють покарання суддів за їхні помилки, які так обурюють клуби та вболівальників.
Ключові речі:
🔹 пул головних арбітрів УПЛ цього сезону – 27 суддів;
🔹 за роботу головним арбітром на одному матчі суддя отримує 1000 доларів;
🔹 не отримати призначення на матч головним рефері – це і є різновид покарання від комітету арбітрів. Бо за роботу четвертим суддею чи на ВАР суддя отримує «значно менше» (за неофіційними даними, це 6 тисяч гривень);
🔹 не отримувати в покарання будь-які призначення взагалі – від цього комітет арбітрів відхрещується, бо «потрібна постійна ротація» і «рано чи пізно не буде кому працювати»;
🔹 карати суддів відправленням у першу чи другу лігу – «не відповідає рекомендаціям ФІФА та УЄФА».
Враховуючи цю інформацію, Tribuna.com спробувала дослідити, як система покарання арбітрів УПЛ працює по факту та в яких випадках суддю все ж можуть відсторонити від призначень.
Комітет арбітрів уже 9 разів визнавав помилки суддів УПЛ цього сезону. Пʼять з них прямо вплинули на гру
Ця практика не є новою, але в поточному сезоні комітет арбітрів УАФ регулярніше публікує оцінки та характеристики спірних рішень рефері. Тому найпростіший шлях дослідити системи покарань, яка сьогодні діє в українському суддівстві, – відштовхнутися якраз від цих публічних оцінок.
Ми порахували, що за підсумками 11 турів комітет арбітрів девʼять разів визнавав помилки своїх суддів на матчах Премʼєр-ліги. Туди ввійшли як хиби, які вплинули на гру, так і ті невдалі рішення, які вдалось виправити з допомогою ВАР ще під час зустрічі.
До першої групи увійшли пʼять епізодів.
Ярослав Козик: «Олександрія» – «Кривбас», 1-й тур
Помилка: непризначений пенальті за фол Смирного на Кожушку, з якого криворізька команда могла зрівняти рахунок зустрічі
Оцінка комітету: «Йдеться явно про порушення, що заслуговує на пенальті. На жаль, арбітр перебуває дуже далеко через довгу передачу, що створило йому складнощі для правильної оцінки епізоду».
Олександр Шандор: «Верес» – «Шахтар», 2-й тур
Помилка: зарахував гол Матвієнка зі штрафного, який ударив без свистка
Оцінка комітету: вийшла такою, що суперечить сама собі. У розʼясненні вказано, що правильним рішенням у цьому випадку мало б бути не зараховувати гол Матвієнка, а призначити повторно пробити цей штрафний.
Але в коментарі йдеться про зовсім інше: «Правила гри дозволяють гравцям команди, на користь якої призначено штрафний удар, поновити гру без свистка арбітра, тому із цього погляду гол було забито за правилами. Слід нагадати, що лише команда, на користь якої призначено штрафний удар, має право просити арбітра відвести суперників на відстань, і тоді, у цьому випадку, арбітр поновлює гру за свистком».
Дмитро Бондаренко: «Минай» – «Шахтар», 6-й тур
Помилка: показав лише жовту, а не червону картку Судакову за фол на Ралюченку
Оцінка комітету: «Із кута огляду арбітра, який, вірогідно, створював для нього сплюснуту «картинку», він не побачив добре динаміки й тому виніс гравцю «Шахтаря» попередження, а насправді дії нападника є надзвичайно небезпечними (пряма нога із шипами, що були спрямовані в литку суперника).
Рішення на полі слід оцінити як неправильне, а порушнику треба було винести червону картку за серйозне ігрове порушення».
Олександр Шандор: «Олександрія» – «Минай», 7-й тур
Помилка: свиснув кінець гри одразу після подачі з кутового, хоча ігрова ситуація ще не закінчилась, а в її результаті господарі забили гол, який мав би стати переможним
Оцінка комітету: «Згідно з методичними рекомендаціями комітету арбітрів УАФ, гра повинна була продовжуватися до того часу, допоки м'яч було б вибито за межі штрафного або поля.
Арбітр помилився та свиснув, коли м'яч іще перебував у штрафному майданчику (можливо, він хибно вважав, що він вийшов за лінію воріт), він повинен був дати можливість закінчити дії».
Олександр Афанасьєв: «Минай» – «Оболонь», 9-й тур
Помилка: не призначив пенальті за фол Вовкуна на Гечеві
Оцінка комітету: «хоч арбітр і займає гарну позицію, проте він помиляється, не призначивши пенальті за поштовх гравця «Миная», що призводить до його падіння та перешкоджає йому продовжити власні дії».
***
Попри те, що усі автори цих помилок потрапили в одну категорію, після своїх невдалих рішень хтось із них працював уже в наступному турі, а комусь нової роботи довелось почекати.
Якщо, наприклад, Бондаренко уже в наступному після помилки турі працював арбітром ВАР, то Шандор після першої з двох своїх хиб аж пʼять турів поспіль не отримував будь-яких призначень взагалі.
На прикладі цих чотирьох суддів не простежується закономірність в покараннях за визнані помилки. А в деяких випадках є сумніви, чи було це взагалі покаранням.
Помилки, які не вплинули на гру
В цю категорію увійшли помилкові епізоди за участі арбітрів, яким пощастило, що на їхньому матчі працював ВАР, а їхні колеги з фургону змогли вказати на невдале рішення. Але все одно цікаво прослідкувати, чи є хоч якісь наслідки таких помилок.
Ігор Пасхал: «Верес» – «Полісся», 1-й тур
Помилка: На 53-й хвилині матчу після фолу Гітченка на Шараї рефері призначив пенальті та показав жовту гравцю житомирської команди. Втім, після втручання арбітра ВАР Пасхал переглянув момент на моніторі та пересвідчився – порушення трапилось до карного майданчика.
Тому Ігор змінив жовту Гітченку на червону, а пенальті – на штрафний удар.
Оцінка комітету: керівництво лише підкреслило, що перше рішення Пасхала було помилковим. «Арбітр перебуває дуже далеко через швидку контратаку, і він, перш ніж прийняти рішення, правильно радиться з асистентом щодо можливого призначення пенальті. Ситуація є дуже складною, і на звичайній швидкості перегляду здається, що все відбувається всередині штрафного. Втручається VAR та пропонує здійснити перегляд на полі», – йдеться в розʼясненні.
Віктор Копієвський: «Полісся» – «Оболонь», 6-й тур
Помилка: не призначив спочатку пенальті за фол Мороза на Мустафаєві, але після втручання ВАР та перегляду епізоду на моніторі все ж виправився.
Оцінка комітету: «Незважаючи на те, що арбітр займає правильну позицію, він концентрує свою увагу на верхній частині контакту між гравцями, які обидва намагаються підстрибнути, щоб зіграти головою в м'яч. Очевидно, що через це арбітр не помічає, що захисник явно наступає на ступню, через що VAR правильно запрошує рефері до перегляду та оцінки ситуації, що не була помічена на полі».
Анастасія Романюк: «Кривбас» – «Верес», 7-й тур
Помилка: після удару Шарая і гри рукою Задераки у власному карному призначила штрафний замість пенальті, але завдяки втручанню арбітра ВАР переглянула епізод на моніторі та виправилась.
Оцінка комітету: «Арбітр призначає штрафний удар за порушення у вигляді гри рукою, оціненої як таке, що сталася за межами штрафного майданчика. VAR правильно втручається для того, щоб ще раз показати ситуацію й те, що вона сталася саме всередині штрафного, а не за його межами (як це було оцінено арбітром на полі)».
Микола Балакін: «Шахтар» – «Оболонь», 7-й тур
Помилка: призначив штрафний, коли мʼяч після удару Степаненка влучив у руку Черненку, який перебував у власному карному. Але після втручання арбітра ВАР виправився, скасувавши початкове рішення, не виявивши порушення правил в епізоді.
Оцінка комітету: «Арбітр призначає штрафний удар за порушення у вигляді гри рукою, оціненої як таке, що сталася за межами штрафного майданчика. Проте в цьому випадку рука не збільшує площі влучання, оскільки повністю притиснута до грудей.
Арбітр чекає, перш ніж свиснути порушення, для того, щоб перевірити наявність переваги. VAR правильно втручається, надаючи арбітру можливість перевірити те, що м'яч торкнувся саме лівої руки (покарання немає), а не правої».
***
Це мʼякша категорія штрафників. Хоч їхні помилки визнав комітет арбітрів, але їх вдалось вчасно виправити. Але й тут це по-різному позначилось та майбутніх призначеннях цих суддів.
Наприклад, Микола Балакін, Анастасія Романюк та Віктор Копієвський вже в наступному турі працювали арбітрами ВАР, а наступного призначення головним рефері чекали один або максимум два тури.
І тільки Ігор Пасхал свого наступного призначення головним чекав аж пʼять турів, але натомість заповнив цей період, тричі працювавши арбітром ВАР на матчах УПЛ. Правда ми не можемо бути на 100% впевненими, що такий графік арбітра точно пов'язаний з невдалим рішенням, яке виправив ВАР.
Більшість призначень арбітрів-штрафників схожі на ротацію. Лише Шандор мав значну паузу
На іграх УПЛ в цьому сезоні головним суддею всього пропрацювало 27 арбітрів. Вісім з них допустили за 11 турів бодай одну помилку, публічно визнану керівництвом. Але якщо глянути на загальну статистику призначень головних арбітрів УПЛ у цьому сезоні, то у суддів-штрафників ситуація не сильно відрізнятиметься від інших колег.
Наприклад, Дмитро Бондаренко, попри грубу помилку в 6-му турі, загалом в цьому сезоні має чи не найбільшу зайнятість серед усіх головних рефері – 9 призначень за 11 турів. Більше лише в Максима Козиряцького та Андрія Коваленка (по 10).
Так, у Бондаренка це переважно робота арбітром ВАР (6 призначень), але їх він отримував незалежно від того, визнавав його помилку комітет арбітрів чи ні. Динаміка його призначень не змінилась після публічно визнаного невдалого рішення в матчі «Минай» – «Шахтар».
З таблиці ще раз чітко бачимо, що дійсно відчутно менше призначень серед арбітрів-штрафників отримав лише Олександр Шандор. Але й у його випадку ми не знаємо, чи це було відсторонення саме за конкретну помилку, а не якісь інші обставини.
Аналізуючи все це, приходимо до висновку: усі арбітри, чиї хиби визнав комітет, не отримували призначення головним суддею в наступному матчі, але динаміка призначень нагадує звичайну ротацію. Коли робота арбітром ВАР – це частина професії, а не спосіб покарання. Всі арбітри, чиї помилки визнавав комітет, окрім Шандора, потрапили в верхній діапазон від 7 до 10 призначень за 11 турів. І точно не страждали від нестачі роботи.
Звичайно, це ще не означає, що покарань немає взагалі. Але, якщо вони й існують, то абсолютно безсистемно та не комунікуються публічно. Тобто покарання не працюють так, щоб всі учасники процесу мали розуміння, чи є неупереджена та системна реакція на помилки, які могли коштувати очок їхнім клубам.
А саме цього вимагали клуби: пояснення рішень, покарань та однакового ставлення до всіх.
Фото: «Динамо»
