«Заганяємо FIE в правове русло. Там їм буде важко зі мною боротися». Інтервʼю з президентом федерації фехтування України
Михайло Ілляшев — про протистояння росіянам на міжнародному рівні.
Нещодавній вчинок Ольги Харлан на чемпіонаті світу став багатозначним символом. Це і про гідність українців, і про нагадування світу про війну, і про ефективне протистояння росіянам не лише на фронті.
Примітно, що сталось це саме у фехтуванні - виді спорту, на який Росія має значний вплив та через який педалює своє повернення на міжнародну спортивну арену загалом. Таким чином Харлан вкотре підсвітила цю проблему, чим завдала удару росіянам. Але не поразки.
Роботою над цим натомість займається федерація фехтування України на чолі з президентом Михайлом Ілляшевим. Досвідчений юрист очолив організацію на початку цього року, зайнявши вакантну після відходу Вадима Гутцайта посаду, й одразу зіткнувся з проблемою номер один. Незабаром Міжнародна федерація фехтування повернула росіян та білорусів до світових змагань. Й українська федерація разом з Ілляшевим виступила проти цього рішення.
Протистояння триває досі. Про нього Tribuna.com і поспілкувалась із Михайлом Ілляшевим, розпитавши також про власні мотиви юриста та нинішній стан українського фехтування загалом.
«Під захистом інтересів спортсменів просто прикривається процес втягування росіян назад у спорт»
- Яка на сьогодні ситуація з призупиненою дискваліфікацією Харлан?
- Ситуація дивна, бо ми не отримуємо жодних офіційних повідомлень [від Міжнародної федерації фехтування (далі - FIE)]. Було лише повідомлення, що рішення про дискваліфікацію призупинено. Ми подали протест до бюро FIE, його прийняли, але жодної інформації про розгляд і стан у нас немає.
Чекаємо на офіційну відповідь на наш протест, бо саме з неї ми взагалі зрозуміємо, хто прийняв рішення дати чорну картку, на якій підставі. Адже наразі у нас лише здогадки.
Також ми знаємо, що претензії до FIE є й з боку російської федерації фехтування. Тобто, FIE опинилася в глухому куті. З одного боку ми невдоволені дискваліфікацією і чорною карткою. І є росіяни, які невдоволені призупиненням дискваліфікації.
Тепер ми хочемо якнайшвидше отримати якесь рішення. Тому що воно ще не буде остаточним. Його можуть оскаржувати або ми, або хтось інший, хто буде невдоволений. Ольга може оскаржувати, російська федерація, Анна Смірнова. Але хочеться завести справу в правове русло.
Бо зараз [призупинена дискваліфікація] ніяк не впливає на Ольгу. Але рано чи пізно наш протест розглянуть. І якщо відмовлять, то уже буде впливати. 60 днів, хіба що один чи два дні зарахують, які вона вже була дискваліфікована.
Якщо нам відмовлять, то будемо обговорювати питання оскарження, звісно. Тут буде більше рішення від Харлан залежати, тому що це її чорна картка, її дискваліфікація. Тут федерація може бути тільки помічником. Як вона вирішить, так і зробимо.
Я особливо не перетинався раніше з FIE. Вважав, що там все набагато краще організовано з точки зору бюрократичної роботи. Те, що бачу зараз, виглядає як на колінці. Звикли робити, що хочуть, а всі мовчать. Ми зараз думаємо, що з цим робити.
Нещодавно обговорювали подання скарг до Міжнародного олімпійського комітету з приводу того, що ми опинилися в ситуації, коли FIE не реагує на нас.
Ми подали скаргу до дисциплінарного трибуналу FIE з вимогою виключити російську федерацію з її складу. Немає ніякої відповіді. Ми продублювали - немає ніякої відповіді. Ми направили кур'єрською поштою - отримали повідомлення, що наша скарга дійшла і розглядається згідно з процедурою.
Ми надсилали вимогу про виключення Анни Смірнової з переліку нейтральних спортсменів. До цього надсилали вимогу про виключення іншої фехтувальниці Кобзєвої з цього переліку. Ніяких відповідей немає, але Кобзєва потім зникає зі списку нейтральних. Ми подавали також про виключення російської рапіристки Пірєєвої - вона залишилася, відповіді нема.
Під час чемпіонату світу я зустрічався з виконувачами обовʼязків президента FIE, який на зустріч також запросив ще з двох осіб з виконкому. Якраз піднімав питання ситуації з повною відсутністю прозорості в прийнятті будь-яких рішень. Вони ж кажуть: «Ми прозорі. Запустили процедуру [допуску російських та білоруських спортсменів], все перевіряється, залучили компанію з кібербезпеки та незалежного юриста».
Але все це коштує шалені гроші. Повідомлялось про сотні й сотні тисяч швейцарських франків сплачених за те, щоб перевірити російських і білоруських спортсменів на відповідність критеріям допуску. Ми просили повідомити, яка компанія [перевіряє нейтральність], але нам не повідомили. Ніби-то щоб на неї ніхто не тиснув.
Кажу: «Добре, ви не кажете, хто це. Але які запитання ви їй поставили? Що вона повинна перевірити? Що підтвердити?». Ми просили, щоб нашого представника включили в комісію FIE (яка формує списки нейтральних спортсменів - Tribuna.com). Бо ми краще за всіх будемо цим займатися. Нам не відмовляють - нам просто не відповідають.
Тобто ми це все надсилаємо в порожнечу.
Ми так само ставили запитання виконкому FIE, який затверджує перелік так званих нейтральних атлетів. Його намагалися протягнути, хоча виявилося, що нікому не надіслали цей перелік [до голосування]. Тобто люди просто піднімали руки за затвердження переліку, який хтось перевірив. Тоді Гутцайт, як член виконкому FIE, підняв питання, як так може бути, адже навіть переліку не надіслали нікому. І рішення відклали на один день, хоча вже частково люди голосували, не маючи в своєму розпорядженні переліку.
Під час цієї зустрічі я сказав: «Добре, ви подаєте все це як боротьбу за інтереси безпосередньо спортсменів. Ми ж не стоїмо на принципах національності - в Україні 20% чи скільки людей є росіянами за національністю. Ще можна посперечатися, в якій армії зараз більше російськомовних воює. Але який шанс у російського атлета, який, не погоджуючись з путінським режимом, втік з країни і живе за кордоном, отримати статус нейтрального?» Відповіли, що тільки російська федерація фехтування може подати перелік [атлетів, що претендують на нейтральний статус]. Де ж тоді захист інтересів спортсмена, яким просто прикривається процес втягування росіян назад у спорт?
- Відомо, що федерація фехтування України подала до суду на FIE через рішення повернути росіян та білорусів до змагань. Яка ситуація там?
- Я в березні тільки зайшов на цю посаду [президента федерації]. Відразу було рішення про повернення [росіян та білорусів до змагань] від FIE - ще навіть до рекомендацій МОК. Хоча ми намагалися відкласти це голосування.
Через це ми подали на FIE в Спортивний арбітражний суд в Лозанні. Але нам, по-перше, відмовили в негайному забезпеченні позову і зупиненні рішення.
Потім CAS прийняв рішення, що це не дисциплінарна справа, а економічна. Нам виставили вимогу сплатити аванс - по 22 тисячі швейцарських франків від федерації фехтування України та Міжнародної федерації фехтування. FIE відмовилась вносити свою частину, тому всі 44 тисячі тоді виставили на нашу федерацію.
Ми не погодилися, бо це не економічний спір. Тут немає ніякого економічного бекграунду взагалі. Ми говоримо про дисциплінарне питання - їх [росіян та білорусів] або допускають, або ні. Це адміністративна справа в нашому розумінні.
Натомість FIE виступила проти юрисдикції арбітражу [СAS] взагалі. Говорила, що це тільки питання загального суду, [відповідного] швейцарського кантону. Ми і в цей суд подали, але нам відмовили в забезпеченні позову щодо зупинення рішення FIE до розгляду справи по суті. І зараз ми чекаємо, коли буде вже розгляд по суті.
А СAS чекає на 44 тисячі франків, щоб рухатися далі. І лякає, що наша справа буде припинена, якщо ми їх не сплатимо. Зрозуміло, що у Федерації фехтування України немає цієї суми. Тому ми запустили краудфандинг і подали документи в CAS, що намагаємося зібрати ці кошти, не погоджуючись із тим, що в нас їх вимагають. Попередили, що будемо потім юридичні процедури застосовувати, якщо вони закриють цю справу.
Тобто, маємо два судових процеси проти FIE. Бо наша позиція - це було незаконне рішення позачергового конгресу FIE повертати російських і білоруських атлетів в статусі нейтральних.
Плюс у нас ще є скарга в етичну раду FIE про порушення санкційного режиму Швейцарії. В ній ми говоримо про те, що російська федерація фехтування фінансується державою, тоді як Швейцарія ввела санкції [проти Росії]. Відповідно, якщо FIE допускає росіян та білорусів, отримує членські внески [від російської федерації], то вона порушує швейцарські санкції.
Зараз ми ще додатково звернулися з вимогою про виключення російської федерації зі складу FIE за порушення її статуту. Це з огляду на відкриття російською федерацією фехтування своїх відокремлених підрозділів в Донецькій і Луганській областях.
Саме цей аргумент став ключовим, коли на конгресі Європейської конфедерації фехтування прийняли рішення про призупинення членства федерацій фехтування Росії та Білорусі. Тому що ніхто не готовий визнати Донецьку та Луганську області частиною Росії. Навіть їхні поплічники з деяких федерацій.
Якщо ти не реагуєш на ці спроби, тоді ти допускаєш, що можна відкривати ці відокремлені підрозділи.
Так само ми подали вимогу включити питання виключення російської федерації в порядок денний чергового конгресу FIE, який буде в листопаді.
«Вся група, що працювала з Усмановим пліч-о-пліч багато років, залишилась в FIE»
- Враховуючи всі ці процеси, які ви запустили, та згадані обставини, які ваші прогнози на успіх?
- Крапля камінь точить. Можна розслабитися і нічого не робити. Але ми ж спілкуємося з іншими федераціями. Я вже познайомився з деякими представниками інших федерацій. І коли треба дивитися в очі мені... Їм незручно, якщо вони нічого не роблять на підтримку. Принаймні я на це сподіваюсь.
Тут же ситуація, що треба розбити цей моноліт. Ось це угрупування, яке контролює ситуацію. Якщо ми цю єдність порушимо... Тому для мене дуже важлива ось ця постанова Верховної Ради, що готується. Про заклик до демократичних країн притягнути до відповідальності всіх, хто був причетний до дискваліфікації Харлан. Щоб звернутися про накладення персональних санкцій. Для нас це дуже ключове питання.
Бо я вже трошки розумію, хто керує процесами, хто виконавці. Є всім відомий спонсор, є диригент і є той, хто керує процесами. А люди недооцінюють значимість українських санкцій. Насправді це дуже велика проблема - людина отримує клеймо, воно відразу з'являється в усіх країнах. Він прийде до банку, там перевірять його репутацію і будуть це бачити.
І ця людина, замість того, щоб собі на пенсії з внуками сидіти, буде з міткою ходити. Якщо хоч хтось там це отримає, дуже зміниться ситуація. Оці всі діячі почнуть відмежовуватись . Треба ж і там когось до відповідальності притягати.
Тому що там [в FIE] є верхівка і є ці федерації дуже дрібні. А є взагалі, як я їх називаю, паперові. Наприклад, Буркіна-Фасо. Ця федерація має право голосу, але її не було на чемпіонаті світу. Мені кажуть, що вони бідні, не можуть приїхати. Кажу: «Так, допомагайте їм. Ви ж витрачаєте на перевірку російських атлетів».
Ось приклад. Коли 10 березня відбувся онлайн-конгрес FIE, то в цей же день в Ташкенті проводилася конференція, присвячена майбутньому фехтування в азійсько-африканському регіоні. В пʼятизірковому готелі «Хайят». Ну може збіг. Але звідти люди голосували онлайн за рішення FIE [повернути росіян та білорусів]. Ну, просто... Зібрали всіх під наглядом? Кожен сам собі відповідь дасть.
Але все це працює, коли зверху є група, яка диригує цими процесами.
- Розкажіть детальніше, як ви це бачите - що за група, які це люди, імена. Бо в загальному просто є розуміння, що FIE перебуває під російським впливом. Але з іншого боку Усманов же пішов.
- Він же так пішов, що не пішов. Ти можеш подати відставку, і все, тебе немає. Тоді збирається конгрес, когось обирає, нові вибори. А ось це «відійшов» - це як? І вся ця група, що працювала з ним пліч-о-пліч багато років, залишилась.
Не хочу називати прізвища, бо в мене немає ніяких доказів, щоб когось звинувачувати. Але ми просто говоримо про дивні події, як це відбувалося.
- Ок, що тоді досі вказує саме на російський вплив на FIE?
- Перше - те, як відбувалося повернення росіян і білорусів до спорту. Це було ще до рішення Міжнародного олімпійського комітету. І рішення FIE було набагато ширшим, ніж те, що згодом рекомендував МОК. Маю на увазі критерії кого допускати, чим керуватись. Навіть командами дозволили виступати. Лише потім вони підтягнули все під рекомендації МОК .
Друге - люди не змінилися. Протягом десятиліть основним донором FIE був її голова. З ним працював виконком, багато з них залишилися на місцях. Ніхто нікуди не зник. А ще є велика кількість людей з російськими прізвищами з різних країн світу, які перебувають в різних органах FIE.
Ще є інформація від тренерів і спортсменів. Плюс те, скільки було зроблено FIE для того, щоб захистити право російських і білоруських атлетів змагатися. Навіть в нейтральному статусі. Мені здавалося, що FIE працює лише для цього.
Взяти хоча б декларацію про нейтралітет, яку FIE давала для підписів [росіянам та білорусам]. Там така декларація, що й маньяк може підписати. Вона ні про що. Не треба бути геніальним, щоб зрозуміти, хто її готував. Єдине, що там більш-менш категоричне - те, що людина підтверджує, що вона не перебуває на контракті в збройних силах або в органах безпеки Росії чи Білорусі. Але нічого про те, що засуджує війну чи не підтримує її.
Коли спілкувався з керівництвом FIE, казав: «Послухайте, ми ж подали звернення - люди лайкали змаганнях де Z-ки були». Відповідають, що це лайкали вручення медалей, а Z-ки просто на задньому плані. Запитую: «А ви запитували, що вони насправді налайкали? Вам вони написали чітко, що вони лайкали нагородження, а не Z-ки?»
Кажу: «Ви ж розумієте, нам треба комунікувати зі своїм суспільством українським. І якщо ми будемо фехтувати з нейтральними, це одне. Але ж ми нічого не можемо пояснити, з ким фехтуємо. Що це за людина? Та, що втекла в Америку і живе вже два роки там? Чи тільки з армії вийшла, контракт розірвала тиждень тому, щоб вашу декларацію підписати? Ми не можемо так, та й наше суспільство не сприйме».
- Ви згадали цей моноліт в FIE. Як його розхитати, розбити? Може, він уже дав якусь тріщину, зважаючи на те, що відбулося на чемпіонаті світу з Харлан?
- Не знаю, чи дав він тріщину. Намагаємося з усіх сил це зробити. І мій заклик до Дітера Ламмера (керівник технічного директорату чемпіонату світу в Мілані - Tribuna.com) піти у відставку - це ще один крок в цьому напрямку.
Ми зараз відновили хронологію всіх подій [на ЧС в Італії]. Є розуміння, як все відбувалося. Ольга не потисла руку, а дала для удару шаблю - росіянка не ударила. Рефері дозволив залишити доріжку, але росіяни подали протест. Його відхилили ніби. Тим часом Смірнова чекала на доріжці, сидячи на стільці.
А турнір триває, вже наступне коло. Ольга дізналася, хто суперниця Призначили суддів на наступний раунд. Ми вже думали, що питання знято.
Але раптом виклик Ольги до кол-руму (це звідки спортсмени виходять вже на доріжку, на поле бою). Далі з кол-руму викликають в технічний директорат, який над кол-румом прямо. Туди ж викликають рефері [поєдинку зі Смірновою]. І там керівник технічного директорату Дітер Ламмер каже рефері показати чорну картку Ользі.
Дітер Ламмер та Анна Смірнова на ЧС в Італії після поєдинку з Ольгою Харлан
Після цього я підійшов до виконувача обов'язків президента FIE і сказав, що вони роблять велику помилку. А він: «А що я? Є технічний директорат». Піднімаюсь до Дітера Ламмера і конкретно запитую, чиє рішення про чорну картку. Він каже: «Я прийняв таке рішення». Кажу: «Ви ж не можете прийняти таке рішення, бо ви не супервайзер на цьому змаганні. На ЧС немає супервайзера, ви керівник технічного директорату, який є колегіальним органом. Тобто, колегіально повинно бути прийнято рішення». А він каже, що вони колегіально прийняли рішення.
Прошу дати мені протокол. А він: «Що ви собі дозволяєте? Як ви себе ведете». Кричить на мене, каже, що я грубо з ним розмовляю. Кажу: «В чому моя грубість? Дайте мені протокол і рішення, щоб я бачив, хто проголосував. Ми хочемо це оскаржувати». Він відмовився.
Я ще запитав, чи він був відповідальним за жеребкування. Бо ніхто не вірив цим жеребкуванням. Як так, що двоє наших провідних спортстменів потрапили на двох росіян з двох можливих одразу в першому колі? Він продовжив кричати: «На що ви натякаєте?!»
І я пішов. Ми підготували і подали протест. Може вони колись і бачили такі протести, але що з ними робити, вони не знали. Сиділи і дивилися на мене круглими очима.
А потім вже нам присилають відео, де цей керівник технічного директорату ходить і розмовляє по телефону, який він взяв у тренера російської атлетки. Під час змагань, прямо в залі. Потім повертає. Ну це взагалі нонсенс.
Мені після цього один іноземний журналіст з фехтувальної спільноти писав. Каже, що навіть якщо йому телефоном повідомляли рецепти млинців, то це все одно мало жахливий вигляд. І довіри після цього не може бути ніякої до нього.
- Але чи змінить ця ситуація проросійські настрої у фехтуванні?
- Якщо вони вийдуть сухими з води, то не дуже щось зміниться. Якщо зараз все це затихне.
Мені надсилали журналістське розслідування в Німеччині по цьому Дітеру Ламмеру. Вийшла стаття велика в Frankfurter Allgemeine Zeitung. І їм також не вдалося отримати інформацію з ким він розмовляв. З тієї сторони просто тиша.
Ми не обвинувачуємо і не говоримо, що він винний. Це питання суду і прокуратури. Інше питання, що людина в Європі йде у відставку, коли вона поставила під сумнів репутацію того органу, де працює. Тобто, FIE.
Подивимось, де та німецька честь, гідність німецького поліцейського. Бо він в минулому поліцейський. Як він поступить в цій ситуації.
«Якби наш бойкот підтримало 30 країн, то ця система, що її зліпила FIE, не витримала б»
- Наскільки взагалі складно вести ось цю бюрократичну боротьбу, яку ви розгорнули в багатьох напрямах?
- Мені легше, тому що я ж з юридичної спільноти. В мене велика юридична компанія «Ілляшев та Партнери». В мене є цей ресурс людський. Тому що тут же питання не тільки у фінансах. Тобто я можу цим займатися.
Але коли читаю критику на адресу федерацій, кажу: «Будь ласка, зрозумійте, що таке федерація. Це громадська організація, в якій немає 5 юристів, 2 секретарів, бухгалтерів, розслідувачів. Можливо фахових юристів немає взагалі. Що їм робити? Вони не знають, як подавати в міжнародний арбітраж. Та й чи є в бюджеті гроші для цього».
Мені багато чого радять - там дослідити, туди написати. Окей, добре, давайте. А якими ресурсами це робити? Навіть ці процеси, які є, досить важко їх проковтнути, тому що у нас є ще інші завдання, які стоять перед федерацією.
У нас календарний план на наступний рік зараз затверджується. Комісія суддів призначається, клинки треба замовити, екіпірування, квитки на літаки. Є досить багато інших задач - не тільки війна оця з FIE. Тому намагаємося якось знайти цей баланс між усім.
- За ці пів року на посаді президента Федерації фехтування України які досягнення ви б виділили у своїй роботі?
- У нас є багато локальних перемог. Наприклад, рішення Європейської конфедерації фехтування про зупинення членства російської та білоруської федерацій, що відкрило шлях нашим кадетам та U-23 для участі у всіх [континентальних] змаганнях. Ще до послаблення бойкоту від Мінмолодьспорту. Це взагалі виставило за двері Росію і Білорусь.
У нас є ті російські спортсмени, які втратили статус нейтральних, тому що ми писали листи. Ми змусили по-іншому дивитися [на них]. І ми змусимо перевіряти всі цих спортсменів.
Тобто, ми заганяємо своїми діями FIE в правове русло, працювати за чіткими процедурами. І там їм буде важко зі мною боротися. Вони будуть на моєму полі змагатися, а не в цих підкилимних іграх кабінетних з паперовими федераціями, де нуль спортсменів і нуль тренерів.
- Що зі збором коштів на суд з FIE, який ви оголосили на офіційному сайті федерації?
- Ми очікували більше. Ми його не зупиняли, але очікували іншу реакцію. Це не половина і не третина суми. Але для мене навіть не це було найбільшим розчаруванням. А пасивна позиція багатьох потужних федерацій [інших країн] з мільйонними бюджетами і з десятками тисяч спортсменів. Від них ми отримали «Good luck» або донат на 200 доларів. В мене було сподівання, що нас більше підтримають.
Тільки дві федерації приєдналися до нашого позову в Лозанну. Це шведська і фінська федерації фехтування. І ще норвежці - хоч в суд не пішли, але повідомили, що будуть бойкотувати змагання разом з нами. І вони не приїхали на ЧС взагалі.
Якби нас підтримало 30 країн (такі як США, Італія, Франція), то ця система, що її зліпила FIE, не витримала б. Все.
- Чому цього не сталось?
- Уявіть, що було б, якби Україна вирішила підтримати бойкот через те, що десь в Південній Америці війна. Тут у нас в країні думки розділилися щодо бойкоту. А що вже говорити про бойкот через війну, яка тебе на перший погляд не стосується? Думаю, що через це. Нема розуміння. Треба постійно комунікувати.
А у нас кажуть: «Навіщо цей бойкот був?» А якби нас підтримали тоді 30 країн, то росіян би не було взагалі. Був такий шанс.
- Через цей бойкот не пощастило Рейзліну. Мінспорту послабило його якраз після його поєдинку з росіянином, який так і не відбувся. Якби рішення сталось на день раніше, Ігор теж би виступив, як і Ольга Харлан?
- Не лише він опинився в такій ситуації. А рапіристка Крістіна Петрова, яка приїхала зі Сполучених Штатів Америки тільки на особисті змагання. Приїхала і поїхала. Дівчата-шпажистки так само. Вони з розумінням все сприйняли.
З Рейзліним я особисто проговорив. Мені дуже прикро, що багато згадують Ольгу і зовсім не згадують Ігоря. Тому що його вчинок так само дуже гідний. Він сказав, що є наказ Мінмолодьспорта, є рішення федерації, і він буде дотримуватись державницької позиції.
- Але при цьому ви все одно повезли команду на турнір, передбачаючи, що комусь можливо доведеться зніматись…
- Ну, ми знали, що в командних змаганнях ми точно змагатимемось. Просто старші тренери по видах зброї в деяких командних змаганнях повезли інших людей. Тобто, в командних заявляли одних, а в особистих трошки відрізнялися ті, кого планували заявляти. Це бачення тренерське.
«З Гутцайтом познайомився, коли він приїжджав подивитися мій клуб»
- Як сьогодні, зважаючи на виклики великої війни, справляється федерація фехтування України? Чи отримуєте якусь підтримку? Наприклад, від FIE.
- Вони створили фонд, ми можемо брати екіпірування у трьох виробників. Виділили там певну суму грошей, ми її ще не використали повністю.
Напряму багато спілкуємося з іншими національними федераціями. Десь наших спортсменів приймають безкоштовно на зборах. Десь дозволяють змагатися без стартового внеску. Десь дозволяють не платити штраф, якщо, наприклад, не привезли свого суддю (є квоти після певної кількості учасників, коли треба суддю свого, а якщо не привезли - штраф).
- Як ці обставини війни впливають на рівень українських фехтувальників?
- Наша головна проблема - це діти, які повиїжджали за кордон. В тому числі ті, на яких покладалися надії. Тренери повиїжджали, хоча відтік ще до війни був.
Додатково ще зменшено фінансування, але ми з розумінням ставимося до цього. Це стосується всіх видів спорту. Бізнесу зараз не до фехтування.
Були проблеми з організацією та проведенням змагань через воєнний стан. Їх забороняли, але потім трошки пом‘якшили заборони, але все одно було мало змагань юніорів. Хоча серед дорослих ми всі провели, а наступний рік повертаємося на довоєнний рівень - в тому числі з дитячою лігою. Втім, загалом знизилася кількість учасників.
- А які ресурси фінансові є у федерації фехтування, крім державних коштів?
- Є спонсорські контракти невеликі. Наприклад, «Ілта» (автомобілний дилер, компанія першого віцепрезидента федерації фехтування України Сергія Міщенка - Tribuna.com) фінансово допомагає. Технічні спонсори є, які екіпірують. Національний олімпійський комітет перераховує щорічно певні гроші. Є членські внески, та вони у нас символічні, чесно кажучи.
- Як ви, відомий юрист, опинилися в кріслі президента федерації фехтування України?
- Майже все життя, з дитинства займаюся фехтуванням. Зараз виступаю серед ветеранів на міжнародному рівні, а в Україні не тільки
Кілька років тому вирішив побудувати фехтувальний клуб ось цей (розмова відбулась у фехтувальному клубі «Ля Флєш» у Києві - Tribuna.com). Люди побачили, що я створив повністю приватний клуб фехтувальний з нуля. Він фактично єдиний такий в Україні. І тоді зі мною почали розмовляти, чи не хотів би я федерацією зайнятися.
- Тобто раніше до апарату федерації фехтування ви не мали стосунку?
- Ні. Я фехтував, тренувався, потім відкрив цей клуб, і все. А потім вже з'явилися розмови щодо федерації. Спочатку йшлося лише про федерацію Києва.
- Це Вадим Маркович пропонував?
- З Гутцайтом я тоді ще не був знайомий. Спочатку декілька членів президії київської федерації та тренери. Тому що київський осередок не дуже активний. Фактично там немає керівника досі. Хоча Київ - найбільше фехтувальне місто. Тому найближчим часом будемо визначатися з керівником
І коли пропонували очолити федерацію Києва, я для себе думав, що чому б ні. А потім вже, коли Гутцайта обрали керівником Національного олімпійського комітету, і він склав з себе повноваження [президента федерації фехтування], президія почала шукати, кому запропонувати. І київський осередок мене висунув у кандидати.
Ну а з Гутцайтом я познайомився коли він приїжджав подивитися мій клуб. Мій близький товариш його запросив, сказав, що він хоче подивитися.
- Чому вас зацікавила пропозиція очолити федерацію фехтування України саме в такі турбулентні часи, коли треба протистояти росіянам на міжнародному рівні?
- Тоді ще не було рішення, що росіян повернуть. Ця конференція (коли обирали нового президента ФФУ - Tribuna.com) була на початку березня, а висунення кандидатів ще раніше. Ще воно не було таким гострим це питання тоді.
В мене більше були ідеї, як адмініструвати процеси в фехтуванні, як розвивати цей вид спорту. У мене багато в програмі було цьому приділено уваги, тому що я знайомий з ситуацією з середини - змагання, календар, проблеми у тренерів та спортсменів.
Спортсмени мене ніколи не сприймали як когось з адміністрації. Десь на змаганнях в одному номері готельному могли жити. При цьому через вік вже тренери мене сприймали як більше їхнього ровесника.
Потім всі знали, що в мене бізнес юридичний організований з нуля, який я запустив. Що я в клуб вклав достатньо великі гроші. І я робив це без жодних претензій на якусь федерацію. Так життя повертається - хтось все життя мріє очолити федерацію, а хтось ніколи про це не думає, але потім це стається.
У мене на конференції не було жодного голосу проти. Конкурентів також не було. Всі підтримали одноголосно. Один тільки не голосував, бо не дочекався.
- Зараз не шкодуєте, що занурились в цю історію?
- Ні. Я ж не боюся відповідальності, приймаю її.
Зараз, звісно, набагато більше витрачаю часу на цю роботу, ніж думав. Але якщо механізми всі запрацюють і налагодяться, тоді буде легше. А поки треба просто запустити.
Але жодним чином не шкодую. Мені це цікаво, хоча емоційно виснажує. Та я розумію, навіщо це роблю. Дійсно бачу підтримку серед людей.
- Як робота в федерації поєднується з вашою основною роботою?
- Це ж таке запитання, на яке гарно не відповісти. Якою б не була відповідь, хтось буде незадоволений. Або в федерації, або серед моїх партнерів по юридичній фірмі.
Все залежить від конкретного моменту в конкретний час. Коли їздив на чемпіонат світу, зрозуміло, що там повністю працював над фехтуванням. Але знаходжу час і на це, і на це. Ну і потренуватися, бо я продовжую [фехтувати], на змагання ще поїду.
- Чи немає конфлікту інтересів у тому, що ви очолюєте федерацію фехтування, а також володієте фехтувальним клубом, в якому федерація проводить змагання?
- Не вбачаю. Цей конфлікт, напевно, десь може виникнути. Але ти сам його повинен регулювати.
У нас був чемпіонат України, жіноча шабля. Незабаром після того, як я став президентом. Його планували провести в шкільному спортзалі у Вишневому. Ми кажемо, що не можна проводити в шкільному спортзалі чемпіонат України по жіночій шаблі. Туди олімпійська чемпіонка приїде. Як це?!
При цьому розумію, що не можу сказати: «Проводьте у мене в клубі». Хоча цілком могли би провести. Зрештою, ми його провели в третьому місці, на ЦСКА.
Тут, у клубі, вісім доріжок. Можна провести змагання комфортно, якщо буде максимум 60 учасників. Але є види, де 120-150 учасників. Тут такі не можна провести.
Та й, чесно кажучи, гроші, які з державного бюджету виділяються на змагання, вони ну дуже не суттєві. 30 тисяч гривень за два дні можуть заплатити. Їх не можна провести в чисто комерційному приміщенні. Можна провести у дерджавному чи комунальному приміщенні (в ЦСКА, Динамо, коледж імені Піддубного, тощо), чи в клубі людини, яка погодиться на застосовувати ринкові тарифи. Але поїхати і Виставковий центр взяти в оренду - неможливо.
Плюс рішення, де проводити змагання, є колегіальним. Навпаки, якби я не був президентом федерації, то, думаю, більше б міг змагань прийняти у своєму клубі. Тому що конкуренція невелика. Просто не хочу цих спекуляцій.
***
Уже після інтервʼю Михайло Ілляшев запропонував додати до публікації наступне звернення:
«Хочу запросити в першу чергу всіх батьків приводити своїх дітей в секції фехтування. Ми шукали «математичну» формулу, що ж таке фехтування. Виявилось, що це сила + розум.
Цей вид спорту унікальний тим, що він дуже сильно розвиває мозок, а не тільки м‘язи. І водночас, це єдиноборство. Це двобій! Але, на відміну від багатьох єдиноборств, без ризику для здоров‘я.
А останні події на чемпіонаті світу (вчинок Ольги Харлан, Ігоря Рейзліна, інших наших фехтувальників) ще й показали, що фехтування виховує гідних людей! Отже, тепер ми всі очікуємо напливу дітей та навіть дорослих. Це вже відчувається навіть попри літо».
Фото: Tadashi Miyamoto/AFLO, attorneys.ua, Getty Images, федерація фехтування України, сторінка клубу Ля Флєш у фейсбуці
