«Динамо» знову не підготувалося до «Аріса» – врятували аномальні асисти Сидорчука та Андрієвського
Швидкий розбір єврокубкових мук киян – тепер з хепі-ендом.
«Динамо» вимучило прохід «Аріса» у 3-му раунді кваліфікації Ліги конференцій – відігралося по ходу матчу та здолало суперника у серії пенальті (0:1, 2:1, 6:5 пен.).
Оперативно розбираємо, що цього разу у киян пішло не так.
***
Мірча Луческу на матч-відповідь зробив 3 зміни у складі. Перша – максимально очевидна, це повернення у старт замість Беніто основного форварда Владислава Ваната, який першу гру пропускав через температуру. Друга – вимушена, адже пошкодження зазнав Денис Попов, тож з перших хвилин вийшов Максим Дячук. Третя – тактична, на лівому фланзі Владислава Кабаєва змінив Назар Волошин.
Слід також зазначити, що в 11-ці залишився Олександр Сирота – він потрапив у складі втретє поспіль, хоча починав сезон запасним.
«Динамо» «спробувало в активність» – високо розташовувалося, рухалось по усьому периметру, але зовсім нічого не створило
Стартові 10-15 хвилин вселили оптимізм (який тут же миттєво пропав ближче до другої половини тайму). Річ у тому, що кияни наче врахували власні помилки – і відмовилися від пасивної гри, намагаючись зіграти агресивніше.
Це простежувалося у двох момент – розташування ліній півзахисту і нападу, а також кількісне насичення високих зон.
Нехай «Динамо» не вступало у шалений пресинг, але хоча б перекривало коридори для розвитку атак «Аріса», коли Сидорчук підіймався до чужого опорника, а Волошин/Буяльський – у пару до Ваната.
Завдяки цьому греки вкрай рідко навіть переходили половину поля у перші 25-30 хвилин.
Другий момент – високі позиції безпосередньо з м’ячем.
Однак на цьому будь-який позитив в контексті командної гри закінчився – попри спроби розхитати оборону (вони дійсно були), майже нічого не вдавалося. Статистика тут красномовна (2 удари, 1 у площину за 45 хвилин), але навіть без цифр кожен глядач міг сказати, що кияни не можуть ввійти у чужий карний.
Подачі, закидання та дальні удари – все це блокувалося та створювало враження, що «Динамо» безнадійне. Таким воно не було як мінімум у напівфлангах, де вдалося розігрувати хоча б якусь більшість та наближатися до чужих воріт.
Єдиний індивідуальний позитив першого тайму – відкривання Ярмоленка між лініями, але гол прийшов з паса Сидорчука за спини
Страшно уявити, що було б з креативом «Динамо» попереду без Ярмоленка. Він – єдиний, хто успішно відкривався між лініями, тим самим просуваючи м’яч вперед у фінальній третині.
Як один з декількох прикладів – залучення Тимчика після такого відкривання:
Справедливі претензії можна висловлювати за те, що майже ніякого продовження ці епізоди не мали. Виняток – коротка хаотична комбінація з Буяльським, коли ніхто не прочитав простріл Ярмоленка на дальню штангу.
Чомусь у першому таймі з подібних комбінацій випав Ванат, показавши себе лише двічі. У схожому підіграші – тільки раз, коли віддавав п’ятою на Буяльського.
Другий момент був з вриванням за спину – коли простір оцінив Ярмоленко.
І такі забігання команда використовувала вкрай рідко. Як виявилося – дарма. «Динамо» зрівняло рахунок якраз у такому стилі наприкінці першого тайму.
Так, до цього встигнувши пропустити. Однак той гол Джурасека марно розбирати, це справжня «класика» – позиційний провал українців у захисті. Під час єдиного (!) адекватного підходу «Аріса» до воріт Бущана.
Повернемось до голу «Динамо». Парадокс у тому, що класне закидання на Волошина (автора голу) здійснив Сидорчук.
У чому парадокс та аномалія? Капітан до цього моменту у ключових стадіях запам’ятовувався виключно з негативної сторони, коли вкрай неточно пробивав та роздавав незрозумілі діагоналі (до слова, куди краще з цим неочікувано було у Дячука).
Новий тайм – нові способи доходити до воріт, щоб нічого там не створювати. Гру врятував аномальний пас Андрієвського
Другий тайм пройшов за ідентичним сценарієм – наче перевага киян в центрі, наче підходи до чужих воріт, але все та ж відсутність гостроти ближче 16-метрової лінії. Змінилися хіба що способи доведення м’яча – Дячук з Сидорчуком почали ще активніше виконувати глибокі закидання, що згодом стало ключовим рішенням.
Інший варіант – розіграш на третього, щоб звільнити фулбеків на фланзі. Але сенсу у цьому не було, бо усі подачі у карний закінчувалися програними єдиноборствами.
«Аріс» натомість створював моменти завдяки високому розташуванню Сидорчука та пустоті в опорній зоні – десь це можна зрозуміти, адже «Динамо» бігло зрівнювати рахунок двох зустрічей.
І це чудом вдалося. Луческу зробив фірмові для себе заміни цього сезону – повністю поміняв центрхавів, випустивши Андрієвського та Бражка. Якимось чином це вплинуло на Буяльського, він став активнішим та почав тягнути на себе, а не просто шукати простір для подальших пасів назад в дотик-два. До цього Віталій незвично губився, як і Ванат, який за відчуттями програв усю боротьбу.
Також Містер зробив ротацію на фланзі Ярмоленка та випустив йому у пару Караваєва. І Олександр забив з шикарного пасу іншого Олександра – Андрієвський видав радіокеровану діагональ, а голкіпер не впорався з ударом в дотик (насправді до кінця так і не зрозуміло, чи пас таким і задумувався, чи був спрямований у ширину):
***
В екстратаймах розпочалася куди відкритіша гра. Хто цього сезону регулярно дивиться «Динамо», той знає, до чого це приводить – до чергових позиційних провалів захисників киян (зокрема зі стандартів). Тож «Аріс» був ближчий до закриття матчу, але все дійшло до серії пенальті, де кияни пробивали точніше.
Загалом можна зробити висновок, що «Динамо» виходило на гру із зовсім іншим планом, ніж який у підсумку приніс результат.
У стартові хвилини кияни навіть не думали використовувати закидання за спини, як у першому матчі, але після асисту Сидорчука зробили на них ставку. Цього разу спрацювало, але виглядало швидше випадковим рішенням по ходу матчу, а не заготовленою стратегією у рамках вивчення суперника.
Далі – «Бешикташ». Турки, які діятимуть першим номером – і це вже буде зовсім інша гра, але той самий турнір.
Фото: Оксана Васильєва/«Динамо», інфографіка Tribuna.com, скриншоти трансляції FootballHub
