Tribuna/Бокс/Блоги/DreamBigger/Христина Лакійчук: «Мрію про пояси професійного боксу та Madison Square Garden»

Христина Лакійчук: «Мрію про пояси професійного боксу та Madison Square Garden»

Інтерв’ю з однією з найперспективніших спортсменок України.

Блог — DreamBigger
Автор — Dream Bigger Sports
24 липня 2021, 16:50
3
Христина Лакійчук: «Мрію про пояси професійного боксу та Madison Square Garden»

Христина Лакійчук – українська спортсменка, що виступає в боксі в ваговій категорії до 54 кг. Переможниця всеукраїнськиї та міжнародних турнірів, срібна призерка чемпіонату світу з боксу-2021.

- Христино, розкажи, як проходить твоє літо? Чи вже минув післясмак від чемпіонату світу? 

 - Літо проходить чудово. Тренер дав мені 2 тижні відпустки, які я проводжу за містом. Там я насолоджуюся кожною хвилиною відпочинку. А післясмак пройшов вже давно, залишилися тільки дуже приємні спогади, яскраві фотографії та ще одна медаль на моїй скарбниці. 

 - Срібло чемпіонату світу – це дуже хороший показник. Ти відчула якісь зміни у своєму житті після ЧС? Я маю на увазі, і твоє самовідчуття, і ставлення до тебе інших людей. Можливо, стало більше уваги, стали надходити якісь пропозиції щодо співпраці? 

 - Так, звичайно, моє життя після турніру трохи змінилося. Я стала ще впевненішою у собі! У соціальних мережах з’явилося багато людей, які мене підтримують, і це приємно. А щодо пропозицій, так, деякі вже надходили. 

 - Спілкуючись з тобою і спостерігаючи за твоїми сторінками в Instagram та TikTok, складається враження, що ти досить артистична людина. Чи так це? Відвідувала ти в дитинстві якісь театральні гуртки, можливо танцями займалася або чимось подібним? 

 - Танцями я займалася лише один день (сміється). Та й в театральну школу ніколи не ходила, завжди боялася виступати перед публікою. Для мене було величезною проблемою в школі на «лінійці» розповісти якийсь вірш – я дуже соромилася. Як мені здається, це бокс відкрив в мені ту саму Христину, яка тепер нічого не боїться. Зараз я дуже відкрита до всього нового. Роблю і знімаю те, що мені подобається, до чого лежить моя душа.

 - Як і коли в твоєму житті з’явився бокс? 

 - Бокс з’явився в моєму житті років у 13. Я жила в неблагополучному районі, і це була єдина спортивна секція. Я рада, що потрапила до рук тренера Віктора Це=мейстра, який з перших днів не давав мені спуску. Спочатку мене заворожила атмосфера залу, мотивація хлопців, яку створив тренер. Це була моя велика родина, де я відчувала себе комфортно. 

 - У житті багатьох боксерів був період, коли він хотів залишити або залишав бокс. Особливо часто таке буває якраз у такому віці, коли починається студентське життя, робота і тому подібне. Чи був у тебе такий період і як ти його подолала? 

 - Ніколи не залишала бокс. Були моменти в підготовці, коли фізично та психологічно дуже важко. Тоді я дійсно злилася на бокс. Але потім я на хвилину заходила до роздягальні, виговорювала погану енергетику, витирала сльози, вмивалася та йшла тренуватися далі.

 - Ти і твій тренер вже багато років разом. Як можеш охарактеризувати його як людину і що на твій погляд у вас спільного? Як почали з ним працювати? З ким ще він працює? 

- З Віктором я дійсно з самого початку. Можу сказати лише одне, у нього величезна добре серце, на моєму шляху ще ніколи не було таких людей. У той же час він дуже вимогливий та суворий під час тренувального процесу. Я вдячна йому за роботу! Крім мене, тренер займається з хлопцями, які виступають у любителях і показують відмінні результати. А ще він професійний катмен, виходить на ринг з топовими бійцями України, такими як Олег Малиновський, Ігор Шевадзуцький, та інші.

 - Повернемося до чемпіонату світу. На початку занять боксом, ти могла собі уявити, що зможеш здобути медаль на змаганнях такого рівня

 - Коли я тільки починала займатися боксом, то взагалі не знала що таке чемпіонат світу. Просто не могла в той момент мислити настільки глобально. Але, з часом, я стала в це вірити. А вже перед ЧС я просто марила золотою медаллю, засинала і прокидалася лише з однією думкою – у мене все вийде, сьогодні я повинна бути кращою, ніж учора. 

 - Вже ось-ось почнеться Олімпіада, де від України братиме участь лише одна дівчина-боксер. Ти ставиш собі за мету взяти участь у наступних Іграх або плануєш перейти в професіонали і розвиватися вже повністю там? 

 - Звичайно, я планую виступити на Олімпіаді та отримати золоту медаль! Але так само хочу виступати на професійному рингу і забрати там всі пояси. Зараз мені потрібно провести дуже копітку роботу, щоб все вийшло. 

 - Які шанси даєш нашій збірній на Олімпіаді? Скільки буде медалей? 

 - Я підтримуватиму наших спортсменів і вважаю, що шанси завоювати медалі є у всіх. Особливо це стосується Олександра Хижняка. Думаю, що він стане Олімпійським чемпіоном 

 - Багато боксерів не особливо стежать за боксом в цілому. Максимум їх цікавить те, що відбувається у їхній ваговій категорії. Чи слідкуєш ти за боксом: якщо так, то хто тобі особливо цікавий? 

 - Я стежу за топами і проспектами в професійному боксі, але так само я аналізую і свою вагову категорію серед жінок. Хто мені зараз цікавий з боксерів, так це Канело Альварез, Оскар Вальдез, а з жінок мені імпонує Кларесса Шилдс.

 - Жіночий бокс зараз набирає обертів, але, як і раніше, він ще не такий популярний, як чоловічий, особливо у пострадянських країнах. Чи доводилося тобі спростовувати якісь стереотипи, що склалися щодо жіночого боксу? 

 - Іноді таке трапляється і доводиться спростовувати застарілі думки. Взагалі, я рідко щось комусь доводжу словом, люблю доводити справою. Я займаюся своєю роботою і кайфую від неї, а недоброзичливці нехай тримають свою думку при собі. 

 - Чи відчуваєш ти труднощі в пошуках спаринг-партнерів? Чи доводиться тобі іноді спарингувати з чоловіками? 

- Брак спаринг-партнерів звичайно ж існує, але ми з цим справляємося. Що стосується чоловіків, то з ними я теж іноді зустрічаюся на рингу під час тренувань. 

 - Ти спарингувала з чемпіонкою світу серед професіоналів Тіною Рупрехт. Розкажи про цей досвід. Що нового для себе ти винесла з тренувань із нею? 

 - Цей спаринг був корисним для мене, тому що він дав мені великий досвід, і показав, що я можу відмінно боксувати зі спортсменами світового рівня. 

 - Не можу не запитати: чи стежиш ти за суперважкою вагою і як оцінюєш шанси Усика в поєдинках проти зірок цього дивізіону? 

 - Якщо чесно, то сильно цю вагу я не аналізую. Однак, відстежую топів цієї вагової категорії. Думаю, Усику буде важко в цьому дивізіоні, там дуже сильна конкуренція. Незважаючи на це, у нього є всі шанси стати номером один. 

 - Серед українців багато хороших боксерів, але про багатьох з них зовсім мало говорять. Якби людина, що не особливо цікавиться боксом, запитала в тебе: бої кого з не надто зіркових боксерів варто подивитися? Кого б ти порекомендувала? Назви декілька імен. 

 - В Україні дійсно є багато хороших боксерів, про яких мало говорять, і це сумно. Не знаю, з чим це пов’язано, можливо з їхніми менеджерами. А ось їхні імена я б не хотіла називати. Думаю, незабаром вони самі заявлять про себе на ринзі. 

 - Хто в боксі для тебе приклад, орієнтир і чим він або вона тебе надихає? 

 - Мене надихає Менні Пакьяо, адже він не тільки боксер з великої літери, а й людина з величезним і добрим серцем. Він будує цілі селища, служить Богові та людям. Менні точно заслуговує на повагу, і не тільки мою.

 - Як проводиш вільний час? Який ще вид спорту можеш глянути за нагоди? 

 - Вільний час я намагаюся максимально приділяти собі та своїй родині. Люблю кататися на велосипеді. З інших видів спорту мені подобається художня гімнастика. Вважаю її дуже красивим і одночасно важким видом спорту. 

 - У тебе є близькі друзі? Вони з боксу? 

 - Найближчою людиною і другом для мене є моя бабуся. Вона завжди вислухає, підтримає, допоможе, я дуже вдячна їй за все. 

 - Яка середня кількість переглядів твоїх відео у TikTok? 

 - Я зовсім нещодавно почала знімати відео, тому показник переглядів може досягати декількох тисяч. У цьому додатку потрібно перебувати постійно, а у мене не завжди є стільки вільного часу.

 - Офіційні органи якось відреагували на твоє срібло на чемпіонаті світу? Якщо так, то як? 

 - Окрім Київської федерації боксу та особисто Кирила Шевченка і Олександра Негоди, за що їм велика подяка, нас ніхто офіційно не вітав. Більш того, нас навіть з поїзда ніхто не зустрів. Звичайно, були сотні привітань від близьких, команди, людей, які нам допомагали, ну і від підписників. Особливу увагу нам приділили деякі ЗМІ, перші 2 тижні майже кожен день були зйомки та інтерв’ю. 

 - Якщо брати глобально, про що ти мрієш?

 - Я мрію про професійний бокс, про пояси, про яскраві видовищні поєдинки і про Madison Square Garden. 

 - Де тренуєшся в Києві найчастіше? 

 - Мене можна зустріти в клубі Spartabox і в залі EnerGym. Саме там я найчастіше тренуюся. 

 - Який улюблений бренд одягу? 

 - Мені подобається Calvin Klein, Tommy Hilfiger, Nike та Under Armour.

 - Якби ти була світовою суперзіркою і могла б стати амбасадор будь-яких брендів, які три компанії ти б рекламувала і чому? 

 - Я б хотіла представляти такі бренди як Мercedes, Chanel та Nike.

 Ще від себе хотіла б додати, що той результат, який я маю наразі, не був би можливим без моєї команди і тих людей, які допомагають. Хотіла б подякувати моєму головному тренеру Віктору Цехмейстру, моєму другому тренеру Станіславу Григоруку, катмену Сергію Павловському, студії масажу Максима Козакова, дієтологу Сергію Пількевичу, Геннадію Ніколайчуку, компанії Peresvit та компанії Rival та Рассу Анберу, а також DreamBiggerSportsManagement.

 Разом ми досягнемо великих перемог!

Інші пости блогу

Всі пости