Попри постійні повітряні тривоги, баскетбольну Суперлігу грають у Дніпрі. Чому?
Шукаємо відповідь на питання, що цікавить весь український баскетбол.
Другий сезон поспіль чемпіонат баскетбольної Суперліги проводиться у форматі баблів – кілька команд (зазвичай від трьох до шести) збираються в одному місті, щоб впродовж трьох днів зіграти між собою певну кількість матчів.
Одним з ключових для баскетбольної першості є зал «Шинник» у Дніпрі, домашній для однойменного клубу, де прямо зараз проходить вже третій бабл у поточному сезоні – і навряд чи останній. Втім, питання, чи варто проводити у ньому офіційні матчі топдивізіону, є одним з найактуальніших організаційних на адресу ФБУ (окремої ліги як об’єднання клубів у нашому баскетболі не існує, а проведенням Суперліги займається федерація): через велику кількість повітряних тривог у регіоні дніпровські матчі рідко стартують у визначений час і регулярно перериваються через сирену.
Та й поки що єдиний перенос у регулярному сезоні Суперліги теж стався саме у Дніпрі – місцева команда та «Політехніка-Галичина» мали починати грати о 18:30 2 листопада, стартували на годину пізніше через те, що матч «Кривбасу» та «Говерли», що передував йому, через тривоги розтягнувся майже на п’ять годин, і не встигли завершити до звичної для південних та центральних регіонів нічної атаки безпілотниками. Зустріч довелося зупиняти у другій чверті, і поки що вона зависла у повітрі – точні дата, час та місце догравання наразі невідомі.
Останнім, хто у публічній площині підняв питання проведення матчів чемпіонату у Дніпрі, став лідер «Будівельника» та чинний MVP Суперліги Володимир Конєв. Матч між киянами та «Запоріжжям», який було зіграно у вівторок, 5 грудня, розпочався із затримкою у 40 хвилин і ще на стільки ж переривався у першій половині – якраз під час однієї з пауз зірковий форвард виклав у власному інстаграмі ось таку історію:
Для того, щоб знайти відповідь на це питання, варто взагалі розібратися, що потрібен мати клуб Суперліги для того, щоб провести домашній бабл (максимальна щільність матчів у ньому – дев’ять за три дні). Навіть не занурюючись у регламентні вимоги, яких в українському баскетболі дотримуються далеко не завжди, очевидними є наступні критерії:
🔹 наявність відповідного рівня баскетбольної інфраструктури і належним чином обладнаного укриття;
🔹 зручна логістика;
🔹 можливість розмістити у місті, що приймає бабл, до п’яти команд Суперліги у повному складі та адміністративний персонал (тренерів, арбітрів, керівництво клубів тощо) не за усі гроші світу;
🔹 умови для створення якісної телевізійної картинки (досвідчена власна чи підрядна знімальна група, техніка належного рівня, освітлення у залі тощо) – особливо, у поточному сезоні, у якому Суперліга вперше за багато років вийшла на рівень трансляцій матчів на національному телебаченні;
🔹 кваліфікований клубний офіс, який міг би забезпечити організаційний та медійний супровід домашнього баблу.
Серед чинних клубів Суперліги відверто мало таких, що відповідають усім критеріям без якихось «але». Ба більше, одним з тих небагатьох, хто відповідає, є «Запоріжжя», яке, можливо, і хотіло б проводити домашні бабли чемпіонату (цьогоріч, на відміну від попереднього сезону, команда у місті конкурентна і має за що боротись у турнірному сенсі), але не може через близькість лінії фронту – грати у «Юності», напевно, найкращому баскетбольному залі України, зараз просто небезпечно.
Рівне, Луцьк та Одеса – питання інфраструктури («Рівне» та «Старий Луцьк» грають домашні матчі у звичайних ДЮСШ з усім, що з цього випливає, а в Одесі і до повномасштабного вторгнення були величезні проблеми із залом під топдивізіон). Івано-Франківськ – дотримання мінімальних стандартів організації. Черкаси – напевно, один із найнезручніших з точки зору логістики обласних центрів усієї країни. Ну а на колишній арені «Хіміка» у Южному, де теоретично теж можна було б проводити бабли, зараз не базується жодна команда Суперліги.
От і виходить, що ФБУ, визначаючи міста проведення баблів Суперліги, має бодай чимось жертвувати:
🔺 можна зіграти усі бабли Суперліги у Києві, де є два адекватного рівня зали – але це дасть «Будівельнику» та «Київ-Баскету» надто значну перевагу над суперниками по чемпіонату не лише з ігрової точки зору, а й у плані витрат на утримання команд;
🔺 можна віддавати певну кількість матчів Дніпру, обираючи пристойну якість організації – але приймаючи ризик того, що ледь не кожен матч у «Шиннику» може бути не дограний вчасно через тривоги (зверніть, до речі, увагу на кількість глядачів на титульному фото: воно було зроблене 4 грудня на матчі між «Дніпром» та «Будівельником» і свідчить не лише про те, що клуби Суперліги чхали на вимоги проводити зустрічі без глядачів, а й на помітний інтерес до команди – навіть усвідомлюючи, що поєдинок може бути кілька разів перерваний чи взагалі не зіграний, значна кількість людей усе одно прийшла на нього подивитись);
🔺 можна застосовувати максимально широку географію, віддаючи матчі Суперліги і Дніпру, і західним містам – але тоді майже до кожного баблу будуть виникати різні організаційні питання;
🔺 можна відмовитись від баблів взагалі і перейти до формату спарених турів вдома та на виїзді, як раніше грала чоловіча Вища ліга і як зараз грає Суперліга жіноча. Але тоді виникне низка нових проблем – де грати «Запоріжжю», чи готовий приймати домашні матчі дебютант Суперліги «Кривбас» і як взагалі збалансувати календар у чемпіонаті з непарною кількістю команд, не кажучи вже про те, що доведеться змінювати регламент по ходу сезону.
Зараз федерація використовує третій варіант, тому майже із кожним баблом є якісь нюанси – критичні чи не дуже. Тривоги у Дніпрі, погана телевізійна картинка з Луцька, відсутність гарячої води у роздягальнях в Івано-Франківську тощо.
За інформацією, яку Tribuna.com отримала з різних джерел, з наступного сезону ФБУ планує розпочати процес ліцензування клубів, які претендуватимуть на участь у Суперлізі – відповідний документ був прийнятий ще у 2021 році, але на практиці досі не застосовувався. Теоретично (наголошуємо саме на цьому слові – теоретично) це має вирішити частину організаційних проблем – із освітленням у залах, якістю телевізійної зйомки, відсутністю у штатах клубів належної кількості адміністративного персоналу, бо у положенні про ліцензування усі ці вимоги прописані чітко.
Втім, це лише теорія – зараз достеменно відомо про фінансові проблеми «Політехніки-Галичини», непроста ситуація з фінансуванням у «Говерли» та ще декількох клубів, а спроба виділити «Черкаським Мавпам» гроші з бюджету обурила місцеву громаду настільки, що проти цього рішення мешканці обласного центру провели декілька акцій протесту. Тому про якісь перспективи чи виконання вимог ліцензування говорити складно: для значної кількості учасників Суперліги головним питанням залишається просто дійти до завершення поточного чемпіонату.
А як питання з містами проведення баблів вирішували б ви, якби мали вплив на формування календарю Суперліги? Діліться думками у коментарях 👇
Фото: ФБУ
