Перший офіційний турнір збірної Степановського: неповна заявка, 21-річний плеймейкер та стримані очікування
Шансів подолати попередню кваліфікацію Олімпіади-2024 – не надто багато.
У суботу, 12 вересня, національна баскетбольна збірна України розпочала свій перший офіційний турнір під керівництвом нового головного тренера Віталія Степановського – попередній етап кваліфікації на Олімпійські ігри у Парижі.
Попри гучну вивіску і високу номінальну цінність (чоловічий баскетбол України, на відміну від жіночого, ще ніколи не був представлений на Іграх), очікування від відбіркових матчів, що пройдуть у столиці Туреччини Стамбулі, у спільноти не надто великі. З двох основних причин – надто вже далекого від оптимального складу нашої національної команди та неймовірної складності завдання. Щоб вибороти путівку у Париж, треба вигравати (і лише вигравати – прохідним є тільки перше місце) два кваліфікаційних турніри – цей та ще один наступного літа у збірних, які не потраплять на Олімпіаду через чемпіонат світу.
Втім, це аж ніяк не робить стамбульський турнір менш цікавим – і через персону нового керманича, і через унікальну кадрову ситуацію у команді. Яка, при всій своїй складності, дасть можливість показати себе у поєдинках за першу збірну кільком українським талантам. А свіжі обличчя інтригують завжди.
Ким гратимемо
Дебютну заявку Степановського у якості головного тренера першої збірної ми розбирали окремим матеріалом – тож не будемо зайвий раз зупинятися на тому, що в України не доїхали усі «американці» включно зі студентами, Богдан Близнюк та кілька гравців «Прометея», для яких попередній клубний сезон завершився чи то травмами, чи то плановими операціями. Не було вирішене позитивно питання запрошення до національної команди лідера «молодіжки» Олександра Кобзистого, проте сьогодні його відсутність ще складно вважати кадровою втратою (хоча це точно мінус одна інтрига літа).
Втім, вже після її оголошення тренер збірної втратив ще кількох виконавців:
❌ на старті тренувального збору у Ризі травмувався Анатолій Шундель – і не встиг відновитися від пошкодження, пропустивши усі підготовчі матчі;
❌ Іссуф Санон отримав проблеми зі здоров’ям ще до початку зборів – травмувався під час індивідуальної роботи. Він був у таборі збірної, працював індивідуально, але не був готовий на 100% – і у підсумку Степановський не став ризикувати одним з лідерів збірної на минулорічному Євробаскеті;
❌ фактично не пройшов медогляд у збірній Олександр Липовий – провів з командою кілька тренувань, однак був змушений залишити її розташування через заборону лікарів отримувати змагальні навантаження;
❌ а коли у Степановського фізично залишилось лише 12 здорових гравців (12 людей – стандартний розмір заявки баскетбольної збірної на офіційний турнір), хрести у товариській зустрічі з Ізраїлем порвав Сергій Павлов, вибувши на дуже тривалий термін.
Логічно, що довикликати когось за тиждень до початку офіційних матчів (ще й посеред міжсезоння) Степановський вже не став: встигнути набрати необхідну форму було просто нереально, а от отримати нову травму – цілком можливо. Тому у Стамбул збірна полетіла із неповною заявкою з 11 баскетболістів, які і гратимуть у попередньому відборі Олімпіади:
Більшість прізвищ – цілком очікувана з огляду на масштаби недоїзду учасників Євробаскету-2022, однак на два все ж варто звернути окрему увагу. Олександр Мішула, який не грав за збірну два роки і цього літа був викликаний у неї останнім за хронологією, отримував великі хвилини у підготовчих зустрічах і матиме важливу роль в офіційних (інших доступних профільних снайперів у Степановського зараз просто немає). А Ігор Чумаков, якого запрошували у тренувальний табір про всяк випадок та для посилення конкуренції у передній лінії, через кадрові проблеми отримає можливість (хоча й невелику – у товарняках тренерський штаб його не використовував) дебютувати за національну команду у 33.
Як готувалися
Перед стартом в олімпійській прекваліфікації збірна України провела чотири контрольні зустрічі:
🔴 з рахунком 72:100 програла приблизно настільки ж далекому від оптимального, як і наш, складу Литви – без Домантаса Сабоніса та з Йонасом Валанчюнасом лише у якості глядача;
🟢 відіграла двозначне відставання у поєдинку зі шведами та перемогла 74:72 завдяки влучанню Андрія Войналовича за 1,8 секунди до фінальної сирени;
🟢 попри травму Павлова у першій половині, показала непоганий баскетбол з міцним Ізраїлем і виграла 75:69 у складу з новачком «Фенербахче» Ямом Мадаром у якості головної зірки;
🔴 не дограла закриту зустріч з Нідерландами через надзвичайно високу вологість у ризькому залі, що загрожувала новими травмами – на момент зупинки матчу за півтори хвилини до завершення основного часу Україна поступалась 75:76.
Головний висновок з того, що ми побачили у цих іграх – будуватиметься збірна Степановського (принаймні зараз, коли кількість та якість атакувальних опцій у ній обмежена) від захисту з розрахунком на те, що, утримуючи суперника на показнику у 70-75 набраних очок, вона матиме свій шанс перемогти у кожній зустрічі, коли їй це вдасться. Спрощується завдання тим, що майже половина гравців з фінальної заявки вийшла з системи «Хіміка», де новий тренер національної команди пропрацював майже усю свою клубну кар’єру, і добре розуміє його захисні схеми.
Позиційний напад має бути проблемою – особливо, якщо Мішула та Войналович, який час від часу викликався у збірну ще Айнарсом Багатскісом, але важливу роль отримав лише зараз, не влучатимуть свої кидки, – однак принаймні одну цікаву ідею Степановський нам показав. Найкращою у переможній грі з Ізраїлем (і, напевно, у всьому підготовчому циклі взагалі) була п’ятірка із двома чистими плеймейкерами, Віталієм Зотовим та Олександром Ковляром: вона має стати ключовим рішенням на важливі відрізки часу та завершальні чверті офіційних матчів, якщо тренерському складу не вдасться вигадати щось ще більш цікаве та креативне.
Якщо проходитись по персоналіях, то відзначити варто найстаршого та наймолодшого гравців цієї версії збірної. 21-річний Ковляр, який під керівництвом Степановського провалився на минулорічному молодіжному чемпіонаті Європи, у першій збірній у цього ж тренера виглядає набагато краще – не без помилок, невдалих рішень та зайвих нервів, але його місце у стартовій п’ятірці особливих питань не викликає. А В’ячеслав Кравцов, якому за кілька тижнів виповниться 36, вчергове демонструє нам, що таке професіоналізм – колишній гравець НБА знаходиться у відмінній формі (візуально навіть кращій, аніж в Артема Пустового), якісно відпрацював тренувальний табір і точно буде в основній ротації.
Можливо, востаннє в кар’єрі, але списувати Кравцова – річ дуже невдячна. Бо кожного разу, коли починає здаватися, що його час у національній команді вже пройшов, він приїздить в її розташування, якщо потрібен, та радо доводить протилежне.
Що по суперниках
Формат попередньої кваліфікації Олімпіади простий – це турнір на вісім команд із груповим раундом у три тури (з чотирьох команд групи в плей-оф виходять найкращі дві), півфіналами та фіналом. На все про все збірним відводиться вісім днів: 12 серпня будуть зіграні стартові поєдинки, а вже на 20 серпня заплановано фінал.
Попередня кваліфікація, на відміну від основної, регіональна – тож гратиме Україна у Стамбулі виключно з європейськими збірними:
👀 перший матч, 12 серпня, з Болгарією. Командою, що приїхала без своєї головної зірки (чинний MVP Євроліги Александар Везенков нещодавно уклав контракт із «Сакраменто» і вирішив пропустити літо у збірній) та свого найкращого натуралізованого гравця – топ-асистента Євробаскету-2022 Ді Боста. Зате с кількома молодими талантами у передній лінії (їхні імена вам навряд чи щось скажуть, але 21-річний Еміл Стойлов, наприклад, має досвід виступів у чемпіонаті Іспанії) та добре знайомим нам по сезонах за «Черкаські Мавпи» та «Київ-Баскет» Брендоном Янгом на позиції плеймейкера. З ними вже зіграли – перемогли лише в овертаймі 80:71.
👀 другий матч, 13 серпня, з Ісландією. Яка була в одному триочковому кидку від дебютного виходу на чемпіонат світу і майже не змінилася з лютого (та й з серпня 2022-го, коли ісландці перемагали Україну зі Святославом Михайлюком та Олексієм Ленем у складі, також) – обидві зірки команди, захисник Елвар Фрідрікссон та центровий Тріггві Глінасон, на місці.
👀 і, нарешті, третій, 15 серпня, з господаркою відбору Туреччиною. Не найзірковішою з можливих (без Джеді Османа, Шейна Ларкіна і взагалі будь-яких натуралізованих американців), але все одно потужною – у розпорядженні Ергіна Атамана будуть Альперен Шенгюн з «Х’юстона», Омер Юртсевен з «Маямі», Фуркан Коркмаз з «Філадельфії» та ціла пачка представників Євроліги. Очевидно, що це головний фаворит попереднього відбору на Олімпіаду – а з урахуванням фактору власного майданчика й поготів.
Якщо Україні вдасться вийти з групи, у півфіналі (він запланований на 18 серпня) на команду Степановського чекає хтось із представників паралельної четвірки – Хорватія, Бельгія, Нідерланди або Швеція. З усіма, окрім бельгійців, збірна провела бодай одну гру за останній рік, а з голландцями зустрічалася взагалі тричі – окрім товариської зустрічі у понеділок ще й у відборі до ЧС-2023.
Стартовий рейтинг ФІБА ставить українських баскетболістів третіми у стамбульській вісімці, фактично прогнозуючи виліт у півфіналі від хорватів (вони мають якісний склад з Івіцею Зубацем, Даріо Шаричем та Маріо Хезоньєю). Цілком реалістичний сценарій з огляду на розподіл сил та імена в суперників – але це точно не буде катастрофою. Головним стартом для Степановського все одно стане відбір на чемпіонат Європи 2025 року, до якого збірна готується вже зараз. Без тиску великих очікувань та з правом на помилку.
Фото: ФБУ
