Санон травмувався, Михайлюк кинув 0/9 триочкових – і Україна прикро програла італійцям у відборі до ЧС, маючи «+12» у першій половині
Пропустили 63 після великої перерви – забагато для європейського баскетболу.
Початок другого раунду кваліфікації до чемпіонату світу 2023 року вийшов для збірної України невдалим: команда Айнарса Багатскіса у номінально домашній грі (вона проходила у столиці Латвії Ризі) поступилася італійцям з рахунком 89:97.
Поразку легко можна було б пояснити більш високими класом та рівнем майстерності суперника – у Італії дійсно є якісні гравці НБА, молоді таланти, зірки Євроліги та суперветерани на кшталт Луїджі Датоме, яких на баскетбольному майданчику вже просто неможливо чимось здивувати.
Але, насправді, наші баскетболісти мали чудові шанси на перемогу: зібравши ледь не найталановитішу команду в історії, детально розібравши слабкі сторони опонента та вийшовши на майданчик віддати усі сили заради перемоги в День Незалежності, українські хлопці ледь не домінували впродовж першої половини. А ось вже потім все пішло не так…
Виділяємо ключові аспекти поєдинку.
🟩 Збірна України акцентовано готувалася під італійців – команду, у якої історично є серйозні проблеми з великими. Награвала схему з двома бігменами (у старті в Багатскіса одночасно вийшли Володимир Герун та Олексій Лень) та п’ятірку з чотирма універсальними атлетами, щоб робити дві речі – мати перевагу на підбираннях та не давати команді Джанмарко Поццекко бігти на високих швидкостях.
🟩 Як це мало б працювати, хлопці показали у перші 20 хвилин. Пропустили лише два бали у швидкому відриві (це майже ніщо з огляду на те, як Італія може та вміє бігти), зібрали дев’ять м’ячів в нападі і взагалі нічим не поступались супернику, розпочавши матч з восьми невлучних дальніх кидків поспіль. І як тільки полетіло, одразу ж пішов український ривок – його фундаментом стали трійки від Іллі Сидорова, Івана Ткаченка та В’ячеслава Боброва.
🟩 Контроль над темпом, широка ротація (Багатскіс відіграв весь матч у 10 баскетболістів, і з такою глибиною складу, яка у нього зараз є, збірна взагалі не просідала після виходу резервістів) та впевнений захист принесли українським баскетболістам 11-очкову перевагу за підсумком двох стартових чвертей. Максимальний наш гандикап впродовж зустрічі складав 12 балів.
🟥 Втім, після великої перерви все розсипалося. Україна пропустила 38 за третю чверть та 63 за заключні 20 хвилин – забагато за стандартами європейського баскетболу. Дозволивши Сімоне Фонтеккйо, Стефано Тонуту та Ніко Менніону відчути власну гру, наші гравці вже не змогли їх зупинити: якщо впродовж першої половини єдиною надійною опцією в нападі італійців був просто дуже крутий Ніколо Меллі, то потім у наш кошик прилітало звідусіль. Зокрема, від Даніло Галлінарі, який зіграв краще, ніж ми очікували – здобув 10 очок за 13 хвилин ігрового часу, що дуже пристойно для 34-річного гравця, який вперше з’явився на майданчику під кінець другої чверті.
🟥 Святослав Михайлюк, як і проти Іспанії у липні, не став героєм-рятівником. Маючи виключне право на кидок (він виконав 19 спроб – на дві більше, ніж у Геруна з Сидоровим разом, а це другий та третій гравці нашої збірної у поєдинку за цим показником), захисник «Торонто» дав 26% реалізації, не влучивши жодної з дев’яти своїх трійок та забивши лише один кидок за всю другу половину. Склалася парадоксальна ситуація: найрезультативніший баскетболіст української команди у зустрічі – Свят у підсумку настріляв 11 балів, – напрацював на мінусовий рейтинг ефективності. А для цього зазвичай треба дуже, дуже постаратися.
🟥 Але навіть із цим збірна мала б принаймні претендувати на перемогу до останніх секунд основного часу, якби наприкінці третьої чверті не зламався Іссуф Санон. Молодий захисник отримав ушкодження гомілкостопу і в заключній десятихвилинці на майданчик не виходив взагалі – пробував розминатися, але напередодні Євробаскету-2022 його здоров’ям Багатскіс вирішив не ризикувати. Це правильне рішення навіть попри поразку від італійців: якщо новачок «Прометея» не доїде до чемпіонату Європи через травму, стеля можливостей збірної істотно знизиться.
🟥 Пропускаючи ривки, не влучаючи власні кидки та втрачаючи лідерів, збірна напрацювала на декілька дисциплінарних покарань – ще до травми технічний отримав Санон, у четвертій чверті судді покарали Багатскіса, а Михайлюк підсумував не дуже вдалий для себе матч неспортивним фолом за 17 секунд до завершення основного часу, коли результат був вже абсолютно зрозумілим для всіх. Дрібниці, здавалося б, але кваліфікація триватиме аж до лютого – і зайві пропущені очки ще можуть дати про себе знати на фінішній прямій відбору. Добре, що Денис Лукашов (у випадку перемоги України він став би одним з героїв зустрічі – чого варті лише чотири підбирання в нападі від номінального плеймейкера) встиг забити у швидкому нападі під самісіньку сирену.
🟨 Деякі рішення арбітрів дійсно були сумнівними – Айнарс навіть підіймав цю тему на післяматчевій прес-конференції, натякнувши на непристойне співвідношення штрафних кидків у другій половині (італійці виконали 27 спроб за 20 хвилин, тоді як Україна – лише шість). Називати суддівський чинник головною причиною поразки збірної не варто, але негативних емоцій певні моменти додали – і наші молоді гравці не завжди могли з ними впоратися.
🟨 Поразка від Італії не ставить хрест на шансах українських баскетболістів потрапити на ЧС – але з кожним невдалим результатом завдання стає все складнішим. Схоже на те, що збірній доведеться вигравати ледь не всі п’ять поєдинків, що залишилися у відборі (це, до речі, не настільки складно, як здається на перший погляд: у нас залишилися дві гри проти Ісландії, дві – проти Нідерландів та виїзний матч з італійцями посеред клубного сезону, коли вони не будуть настільки ж небезпечними, як зараз), і сподіватися, що десь на дистанції забуксують принаймні грузини. А вони другий раунд відбору розпочали з перемоги – 77:66 проти голландців з 20 балами від Торніке Шенгелії.
🟨 Далі на нас чекає гра з Ісландією – 27 серпня у Гафнафйордурі о 23:00 за київським часом. Її забирати треба за будь-яку ціну: якщо не вдасться, зі сподіваннями зіграти на другому чемпіонаті світу в історії можна буде поступово прощатися.
Фото: FIBA
