Йокич робить все, щоб не потрапити в цей список: зірки «Денвера», що так і не стали чемпіонами НБА
Ви точно знаєте, хто очолює сумний рейтинг.
Фаворити фіналу НБА із «Наггетс» – далеко не найуспішніша франшиза в історії ліги. Цьогорічна вирішальна серія плей-оф – перша за всю історію команди з Колорадо, а якщо не брати до уваги актуальний похід за титулом, від початку 21 сторіччя «Денвер» виграв усього лише шість серій на виліт.
Звісно, це багато що говорить про минуле організації – нестачу дійсно топових виконавців, невдалі рішення менеджменту та непривабливість місцевого ринку в ті роки, коли НБА ще не була настільки глобальною лігою, як зараз, і базування у провінції було ледве не вироком. Водночас це аж ніяк не означає, що кольори «Наггетс» не захищали дійсно круті виконавці – які заслуговували на титул (чи, принаймні, реальну боротьбу за нього), однак за роки, проведені у Колорадо, анітрохи до нього не наблизились.
Напередодні третього поєдинку фіналу між «Денвером» та «Маямі» баскетбольна редакція Tribuna.com склала свій – дуже суб’єктивний – міні-рейтинг ексгравців «Наггетс», що так і залишились без головного досягнення у світі баскетболу. З єдиним обмежувальним критерієм: до нього не потрапили представники актуальної команди, що під керівництвом Майкла Мелоуна б’ється із «Хіт». Однак ніщо не заважає оновити цей перелік за тиждень у випадку тріумфу Джиммі Батлера та його банди.
Отже, поїхали.
5. Кеннет Фарід
Задрафтований: «Денвером» у першому раунді драфту-2011 (22 пік)
Зіграв за «Денвер»: 441 матч з 478 загалом в НБА (92,3% кар’єри)
Найкраще досягнення в плей-оф: перший раунд
У Менімела немає жодної індивідуальної нагороди у найсильнішій лізі світу – лише потрапляння у символічну збірну новачків. Але не дивуйтесь настільки високій оцінці форварда: він був ледь не єдиною світлою плямою «Наггетс» в період між трейдом Кармело Ентоні в «Нью-Йорк» та розквітом Ніколи Йокича. Грав потужно, яскраво, видовищно, постійно був у п’ятірках та десятках найкращих моментів днів, тижнів та місяців – а ще майже зразковим хлопцем за межами майданчика, улюбленцем публіки та активним діячем у ком’юніті (в Фаріда потужна особиста історія – його виховала одна з перших легально зареєстрованих у Сполучених Штатах ЛГБТ-пар, і саме тому він завжди публічно боровся із гомофобією у спорті й повсякденному житті).
Проте Фаріду не пощастило. Його розквіт прийшовся на час радикальних змін у баскетболі загалом, і від гравця його амплуа почали вимагати бодай одну з двох речей – притомну гру у якості легкого центрового або дальній кидок. В Кеннета не було ані першого, ані другого – тож поступово він з молодого лідера «Денвера» та машини для хайлайтів перетворився спочатку на рольовика, а потім взагалі на резервіста. Свого часу навколо його персони навіть виникла епічна теорія змови: нібито гравця, що стрімко втрачав вплив та цінність у Колорадо, дуже хотів у свою династійну команду «Голден Стейт», а «Наггетс» впродовж тривалого часу вперто відхиляли будь-які пропозиції по трейду. Розуміючи, що отримати за форварда щось серйозніше піків кінця першого (або взагалі другого) раунду вони не зможуть, а у системі «Ворріорз» Фарід заграє, зробивши їхню машину смерті ще й супер-видовищною – і виставивши менеджмент «Денвера» невдахами, вартими негайного звільнення.
Зараз Фаріду лише 33, але він вже чотири роки не грає на хорошому рівні. До втрати актуальності додалися проблеми зі спиною, у Євролізі форвард теж провалився – тож тепер Кеннет просто кидає м’яча на Пуерто-Ріко у власне задоволення. Втім, навіть якщо не брати до уваги побиття рекорду Тіма Данкана за підбираннями у студентському баскетболі (було й таке!), одне серйозне досягнення у бігмена все ж є: він був стартером у збірній США на чемпіонаті світу 2014 року, взяв золоту нагороду і навіть потрапив до символічної збірної турніру.
4. Дікембе Мутомбо
Задрафтований: «Денвером» у першому раунді драфту-1991 (4 пік)
Зіграв за «Денвер»: 391 матч з 1196 (32,7% кар’єри)
Найкраще досягнення в плей-оф: другий раунд
Конголезець – можливо, один з десяти найкращих баскетболістів взагалі за всю історію НБА, що так і не змогли здобути титул (спірно, так – але ж і аргументи на його користь дуже потужні). Тому він має бути в цьому списку, хоч і провів у майці «Наггетс» менше третини профі-кар’єри і грав у фіналах плей-оф з іншими організаціями – зокрема, з яскравою «Філадельфією»-2001, яка нічого не змогла вдіяти проти неймовірної зв’язки Кобі та Шака.
У Мутомбо – безліч нагород, включень в символічні команди, а за кількістю статуеток DPOY він взагалі ділить рекорд усіх часів. Однак велич його насправді в іншому: окрім дійсно майстерної гри під кошиком, центровий вмів грати на публіку та завжди розумів, для кого все це дійство на майданчику відбувається. І те, що навіть ті поціновувачі НБА, хто не бачив жодного повного матчу за його участі (а таких дуже багато), легко згадають його фірмовий жест вказівним пальцем та вислів «Not in my house», важливіше навіть за друге місце за кількістю блоків за всю історію гри. Бо Дікембе став елементом баскетбольної культури та фольклору – а цього не гарантує жоден чемпіонський перстень.
У «Денвері» Маунт Мутомбо розпочинав: приходив у найгіршу захисну команду ліги і в першому ж сезоні отримав запрошення на Матч зірок. І не те, щоб африканцю не подобалося грати у Колорадо – ставши вільним агентом у 1996-му, він хотів десятирічний контракт, який «Наггетс» йому не запропонували, і пішов в «Атланту» взагалі без будь-якої компенсації. Враховуючи, що за 12 років африканець все ще стартував в плей-оф у «Х’юстоні» (через травму Яо Міна, але сам факт!), рішення відпустити його було фатальною помилкою організації.
3. Маркус Кембі
Задрафтований: «Торонто» у першому раунді драфту-1996 (2 пік)
Потрапив у «Денвер»: у 2002-му в трейді за Антоніо Макдайсса
Зіграв за «Денвер»: 372 матчі з 973 (38,2% кар’єри)
Найкраще досягнення в плей-оф: перший раунд
У період між членом Зали баскетбольної слави Мутомбо та Йокичем, якого туди включать навіть якщо він так і не стане чемпіоном, у «Наггетс» було декілька помітних центрових. Із бразильцем Нене у старті команда грала у фіналі конференції, колоритний Кріс Андерсен саме баскетболістом був таким собі, проте постійно знаходився у центрі уваги завдяки власному стилю та гучним скандалам (втім, у Бьордмена, на відміну від інших, перстень є – він здобув його з «Маямі» часів тріо Джеймс – Вейд – Бош).
Але складно поставити когось із них вище за Кембі – гравця відверто не зіркового, але людини, що провела в «Денвері» прайм власної кар’єри. У джерсі «Наггетс» він ставав найкращим оборонцем року, у трьох з п’яти повних сезонів в Колорадо був першим в усій НБА за середньою кількістю блоків і видавав чудову захисну статистику (майже п’ять стілоблоків в середньому за гру – справжня знахідка для поціновувачів фентезі). Та й взагалі, працювати на власній половині йому доводилось дуже багато: просто уявіть собі команду одночасно з Кармело, Джей Ар Смітом та Алленом Айверсоном на майданчику, і ви самі усе зрозумієте.
Сукупно в НБА Маркус, якого у свій час обрали на драфті вище за Кобі, Стіва Неша та ще декількох зірок (саме тому дехто вважає центрового бастом, але це зовсім не так – він абсолютно не Хашім Табіт чи Дарко Миличич, та й навіть не близько), провів 17 сезонів, але найближче до титулу підійшов ще до обміну в «Денвер». Кембі був важливим гравцем ротації «Нью-Йорка»-1999 – того самого, що був першою в історії НБА командою, яка дійшла до фінальної серії сезону з восьмим номером посіву. І це ще одна причина, чому він у списку: має ж у ньому бути бодай якийсь символізм!
2. Алекс Інгліш
Задрафтований: «Мілвокі» у другому раунді драфту-1976 (23 пік)
Потрапив у «Денвер»: в 1980-му у трейді за Джорджа Макгінніса
Зіграв за «Денвер»: 837 матчів з 1193 (70,2% кар’єри)
Найкраще досягнення в плей-оф: фінал конференції
Вважається, що Інгліш був одним із найкращих скорерів своєї епохи – але, насправді, усім на це начхати. Володар багатьох клубних рекордів «Денвера» (зокрема, за проведеними матчами, хвилинами на майданчику та набраними очками – Йокич від кожного як мінімум у трьох-чотирьох потужних сезонах, якщо не більше) грав в епоху Шоутайму, баталій «Лейкерс» та «Бостона», поганців з «Детройта», монструозних центрів та молодого Джордана – і його статистичні досягнення залишались переважно за кадром. Зараз, так, місце у топ-25 бомбардирів в історії гри та сезони з майже 30 очками в середніх показниках до настання епохи дальніх кидків виглядають вельми солідно. Але ви навряд чи сильно помилитесь, якщо скажете, що Алекс – один з найменш зіркових членів Зали баскетбольної слави. Хоча й справжня легенда «Наггетс», цього у нього не відняти.
В останньому профі-сезоні Дена Іссела, центра, що був другою зіркою команди з Колорадо у 1980-х (він хоча б вигравав АБА з «Кентуккі», що не пережив об’єднання двох ліг), Інгліш затягнув «Денвер» у дебютний в клубній історії фінал конференції в плей-оф на чотири раунди. Втім, там «Лейкерс» з Меджиком, Карімом та іншими суперзірками просто переїхали свого сенсаційного суперника з рахунком 4-1, накидавши тому 153 очки у заключній п’ятій грі.
Продовжуючи (і підсумовуючи) тему символізму у цій підбірці, варто зазначити наступне. Після завершення кар’єри гравця Інгліш понад десятиріччя пропрацював асистентом головних тренерів чотирьох різних команд НБА. Останньою для Алекса організацією став «Сакраменто», звідки він був звільнений у 2013-му – увага – тренером-новачком Майклом Мелоуном, який волів бачити у «Кінгз» зовсім інший штаб.
1. Кармело Ентоні
Задрафтований: «Денвером» у першому раунді драфту-2003 (3 пік)
Зіграв за «Денвер»: 564 матчі з 1260 (44,8% кар’єри)
Найкраще досягнення в плей-оф: фінал конференції
Один з чотирьох стовпів, мабуть, найпотужнішого драфту в історії НБА (21 сторіччя так точно) кілька тижнів тому оголосив про завершення професійної кар’єри – і як її насправді оцінювати, досі незрозуміло. З одного боку, Кармело – супер-бомбардир та гравець, якому не вистачило трохи більше, ніж 300 очок, до потрапляння у десятку найкращих скорерів усіх часів. З іншого, бодай один перстень він так і не здобув – ані першою зіркою в «Денвері» та «Нікс», ані джорніменом в «Оклахомі», «Х’юстоні» та «Лейкерс». А ще десь на фоні – три його олімпійських золота, абсолютний рекорд за всю історію чоловічого баскетболу, та статус, напевно, взагалі найсильнішого гравця у баскетболі збірних, що перетворював фірмові дальні середні Ентоні на триочкові, нівелював його невміння та небажання захищатись і взагалі робив з форварда ледь не бога гри.
Очевидно лише ось що – з усіма своїми плюсами та мінусами Кармело був одним з небагатьох (мабуть, трьох – разом з Інглішем та Йокичем) справжніх френчайз-гравців в історії «Денвера», фігурою, навколо якої «Наггетс» довгий час намагались вибудувати чемпіонську команду, і людиною, що робила посередню за результатами та досягненнями організацію глобально цікавою. Без такого виконавця у 2000-х, в період великого стрибка НБА на світовий медіа- та комерційний ринки, клуб з Колорадо зараз легко міг би знаходитись в позиції «Міннесоти», «Сакраменто» чи ще якогось там «Шарлотт». Але все склалося зовсім інакше.
Так, існує думка, що «Денвер» – навіть не головний клуб у кар’єрі Ентоні, що «Нікс» зі своїми «Медісон Сквер Гарденом», шаленими популярністю, прибутковістю та статусністю – це зовсім інший рівень, та й взагалі у Колорадо досі недолюблюють Кармело за скандальний переїзд до Нью-Йорка. Однак Ентоні – головний гравець в історії «Денвера», що не здобув з цією організацією трофей Ларрі О’Браєна і вже точно не зможе цього зробити. Випередити форварда може лише Йокич – якщо, звісно, не зробить себе недоступним для подібного рейтингування.
Бонус. Аллен Айверсон
Задрафтований: «Філадельфією» у першому раунді драфту-1996 (1 пік)
Потрапив у «Денвер»: у 2006-му в трейді за Андре Міллера, Джо Сміта та два піки першого раунду
Зіграв за «Денвер»: 135 матчів з 914 (14,8% кар’єри)
Найкраще досягнення в плей-оф: перший раунд
Ну що ж це за рейтинг людей без чемпіонського персня в НБА без легендарного Ансвера? Людини, що назавжди змінила баскетбол, підкорила мільйони сердець і навіть створила один з найбільш пам’ятних хайлайтів фінальних серій, але при цьому була настільки нефартовою в контексті титулів, що навіть на Олімпіаду поїхала на ту єдину, у 2004-му, яку американці з профі у складі примудрились програти?
«Денвер», що активно будував контендер навколо Кармело, виявився найсміливішим та найрішучішим у момент, коли «Сіксерз» після серії конфліктів все ж наважились виставити власну суперзірку за двері. Виглядало все доволі амбітно – два на той момент найкращих скорери НБА (це не просто гарний вислів – на момент трейду Ентоні та Айверсон дійсно очолювали бомбардирські перегони) разом мали йти до великої мети. Але на ділі вийшло так собі – у двох серіях плей-оф з Ансвером у складі «Наггетс» забрали аж один матч, а потім без жодних коливань відправили гравця, навколо якого вже почали скупчуватись великі проблеми з законом, у «Детройт» в обмін на Чонсі Біллапса.
Якогось надто вже помітного сліду в історії «Денвера» Айверсон не залишив – і у вболівальницькому середовищі він завжди асоціювався та асоціюватиметься виключно з «Філадельфією». Однак саме у Колорадо Ансвер відіграв свій останній в кар’єрі дійсно зірковий сезон і ще був схожим на баскетболіста, що домінував у лізі на стику тисячоліть. Далі були лише скандали, суди, гучні розлучення, банкрутство, звинувачення у викраденні власних дітей…
Фото: Zhang Jun/ZUMAPRESS.com, David Santiago/ZUMAPRESS.com, JAVIER ROJAS/Keystone Press Agency/Globallookpress.com, 9NEWS Sports Denver / Twitter
