Роберто Моралес и Олег Орехов про начало Еврокубков в Украине

Олег Орехов: «Ну мы всегда славились тем, что можем хлопнуть дверью, а хлопнуть Копенгаген или еще кого-то — это всегда сложно»

Роберто Моралес: Ми коли дивимося на наші клуби, забуваємо, що ті ж чемпіонати, то й же Копенгаген представляє чемпіонат Данії, не з найгірших чемпіонатів, не з найсильніших, але сам Копенгаген — команда, яка в останні роки більше пограла в Єврокубках ніж Дніпро, і це не останній фактор того, що вони змогли. Плюс звичайно ж хтось намагається піти, як це у Шахтарі бразильці кажуть: ми хочемо тікати.

Олег Орехов: В Металлисте.

Роберто Моралес: В Металісті також, тому що в Металісті там ще є питання грошей. В Шахтаря нормально. Так, вони побоюються за цю всю ситуацію.

Олег Орехов: Ну это мы думаем, что нормально.

Роберто Моралес: В Металісті ніхто особливо і не приховує, що тих великих грошей, які були, вже не буде. У Дніпра з цим набагато стабільніше, але люди мабуть трохи озираються і думають, мабуть треба звідси вже йти звідси. Врешті-решт, те, що в Дніпропетровську Єврокубки не грають — теж показово, це теж проблема, яка в голові у людей сидить. Я думаю, зійшлися всі фактори, і те, що Дніпро не є таким сильним, щоб пройти і хлопнути Копенгаген у будь-якій ситуації. У них немає такого екстра-класу.

Олег Орехов: Ну мы всегда славились тем, что можем хлопнуть дверью, а хлопнуть Копенгаген или еще кого-то — это всегда сложно.

Роберто Моралес: Це непросто, насправді непросто. Немає у нас переваги настільки значної, звичайно ж і психологічний фактор. Данці, вони що? Вони досягли того, що пройшли далі в кваліфікації, і не думають ні про що далі. В Данії немає своєї якоїсь «орхуської народної республіки» і подібних речей, а в Україні воно є і впливає і на футболістів теж: на легіонерів і на своїх.

Олег Орехов: Может мы просто не признаемся, что у нас чемпионат не первой свежести, и даже не второй. К чему я говорю: я хотел купить кофеварку, а мне говорят, что в страны третьего мира мы не поставляем. Может мы все-таки говорим, что люди созрели жить в хорошей стране и морально, и психологически, и желание есть, и объединение есть, а мы не готовы. И в футболе тоже.

Мы взяли надгосударственную структуру, ее закрыли большим финансированием, а на самом деле ее ослепили тем, что мы кого-то привозим, а эти люди не соответствуют. Тут палка о двух концах, потому что мы не видим хорошей игры.

Вот у Коноплянки есть предложение и Тоттенхэм, и вот есть туда, а по концовке мы видим, что Коноплянка никуда не уходит. У Ротаня, мы видим, что заступился за команду, но мы тебе показали, что в следующий раз будешь за команду заступаться — не продлим контракт с тобою. Вот эти моменты несолидности нашей: то, что мы завышаем требования к футболу и хотим видеть команды там, а они не хотят, потому что у них не будет ни премиальных, ничего, они боятся этого уровня.

Роберто Моралес: Наш чемпіонат — це класичний герой Дюма Портос. Пам’ятаєте, у нього був красивий перевис спереду. За що він викликав Д’Артаньяна на дуель? За те, що той задрав його плащ і ззаду виявилося все дуже дешевим. Ми любимо показувати: ми сильні, ми класні! Проте ми не любимо вибудовувати все з початку, фундаментально.

У нас є багаті команди, у нас є незрозумілі команди, у нас взагалі є все що завгодно. Рівень чемпіонату, якщо так дивитися, то в тій же Данії, у норвежців — там немає екстра рівня, але там всі знають хто є хто і за що можуть боротися.

Роберто Моралес: «В Металісті ніхто особливо і не приховує, що тих великих грошей, які були, вже не буде»

Олег Орехов: Есть правила, а у нас, мы все время правила обходим.

Роберто Моралес: У нас все творчо, ми митці, ми хочемо намалювати суперкартину. Інколи вдається і Дніпро пробивався у весну, і Металіст, і Шахтар, і Динамо. Все було, але більше моментів, коли ми не можемо перестрибнути свій рівень.

Рівень чемпіонату у нас відверто сумнівний. Я скажу так, що є сильні футболісти, а є дуже слабі команди, конкуренція, плюс всі моменти нефутбольні. Якщо все скласти до купи, то у нас чемпіонат не дає можливість тим сильним футболістам, які є в Україні, і легіонерам (є сильні легіонери) не дає можливість зростати. Єдине, де вони можуть зростати — у Єврокубках.

Олег Орехов: Мы приходим к тому, что они приезжают сюда зарабатывать больше, а когда нужно напрягаться и сверхусилия — они к этому не готовы, а мы все заглаживаем, потому что мы работаем в системе. Система нас подводит к тому, что ее нужно защищать, оберегать: все красиво, вывеска. У нас разваленные стадионы рядом с элитными пяти-звездочными стадионами — это все в одном чемпионате. Система лицензирования у нас принимает решение по 16 клубам, потом по 14, потом по 12, а потом, может быть, и по 10.

Мне так кажется, мы раздули и больше понтов у нас чем того футбола, который мы хотим видеть. Болельщики не ходят. Я посмотрел Металлург Донецк, сегодня во Львове на их игре предыдущей пришло, наверное, рекордное количество зрителей, потому что в Донецке столько не приходит на них, сколько во Львове.

Как это ни смешно, но у нас нет в чемпионате мяча, единого мяча чемпионата. Во всех странах даже пятого мира есть, а в стране первого, в Украине — нету мяча. То есть Динамо Киев — своим, Шахтер — своим, а те — своим. Парадокс.

Роберто Моралес: Це саме питаня і до людей, які утримують клуби. Дуже довго, в тій же Прем’єр-лізі, коли відбувалося засідання, не було консенсусу, кожен тягнув ковдру на себе.

Говорили: це ж представники приїхали, не власники, були би власники, вони люди великі, між собою домовилися би. В останнє у нас збиралися власники і що вони між собою домовилися? Не домовилися.

Олег Орехов: Опять же в Шахтере главное управляющее лицо — генеральный директор, а власник, мы знаем кто власник, опять же где это проходит в документах? Не зря сегодня фейр-плей, мы возвращаемся к вопросу, почему наши клубы туда не проходят, это наверное все таки качество игры и неготовность их быть там, а потом уже нежелание их видеть там. Я как сейчас вижу Федерация — это засилие людей преклонного возраста, которые хотят удержаться у власти.

Роберто Моралес: Политбюро.

Олег Орехов: Об этом надо говорить. Меня уже дисквалифицировали пожизненно, мне уже переживать не за что.