Tribuna/Футбол/Блоги/Троєщинський їксперґ/«Без «Дніпра» український футбол відчувається не так». Інтерв’ю з відданим дніпрянином Романом Щербаком

«Без «Дніпра» український футбол відчувається не так». Інтерв’ю з відданим дніпрянином Романом Щербаком

Про любов до мертвого клубу та ненависть до живого.

«Без «Дніпра» український футбол відчувається не так». Інтерв’ю з відданим дніпрянином Романом Щербаком

Роман Щербак – у минулому активний користувач Трибуни. Вірний уболівальник «Дніпра» та патріот України, він не сприймає появу СК «Дніпро-1» на футбольній мапі України та веде блог «Дніпро за справжній футбол» (раніше називався «Спортивна абстракція»). Ви могли запам’ятати його завдяки його співробітництву з Дмитром Штрайсом у створенні концепту логотипу для луцької «Волині» – Роман став першим, хто закінчив імпровізовану школу дизайну від автора «Кротової нори». Окрім того, Роман – відданий прихильник ідеї «футболу для вболівальників» та противник так званих «клубів-іграшок», нашвидкуруч створених олігархами для власних примх без уваги до фанатів.

Я поспілкувався з ним, аби почути, як смерть «Дніпра» виглядала зі сторони вболівальників, а також зрозуміти, за що він та інші віддані прихильники «синьо-біло-блакитних» ненавидять новостворений спортивний клуб. Одразу попереджаю для пересічних читачів, що інтерв’ю буде наповнене жорстокими та подеколи суб’єктивними висловами на адресу деяких команд та особистостей, але, як на мене, такі думки мають повне право на існування.

Про легендарні часи «Дніпра» та його зникнення

- Яку роль ти граєш у великій фанатській спільноті «Дніпра»?

- Насправді в мене нема ніякої ролі. Просто підтримую клуб стоячи, якщо є така можливість, так само, як і багато інших людей. В УПЛ, щоправда, не ходив на матчі «Дніпра» достатньо часто. Як і багато людей, цінувати клуб розпочав, коли з’явилася можливість його втратити. Більш-менш регулярно став ходити з 2016 року. Уже в аматорській лізі ходив на майже всі домашні матчі. І саме тоді вперше (і наразі востаннє) з’їздив на виїзд.

- Коли тобі як фанату стало зрозуміло, що «Дніпро» – все?

- Десь узимку 2019, під час перерви в аматорському чемпіонаті, я десь зрозумів, що шансів уже мало. Банально через те, що понизити в класі «Дніпро» мають, а чемпіонат області розпочинається ще навесні. Була надія, що повернемося в Кубок України, і тоді щось станеться. Але вирішальний матч за вихід у фінал Кубка Аматорів (він дає право грати в першому раунді Кубка України – прим. автора) ми програли в серії пенальті.

- Як це було – підтримувати напівмертвий «Дніпро» зі стадіону в аматорській лізі? На секторі панувала все та ж любов до клубу, як в золоті часи, чи більше смуток та безнадія?

- Любов до клубу панує завжди. І навіть зараз, коли клуб не виступає ніде. Більше казати за весь сектор не буду, бо це буде занадто суб’єктивно. Особисто для мене це було трохи щастя, що все-таки клуб грає, команда дає результат. Але не відпускало відчуття, що цього всього скоро може не бути, і треба встигнути відчути якомога більше.

- Що скажеш про гравців, які догравали в «Дніпрі» в останній рік його існування в аматорах? Чи заслуговують вони, на твою думку, на таку саму славу, яку отримали фіналісти ЛЄ хоча б за те, що не покинули рідний клуб «на смертному одрі»?

- Вони все-таки були останніми, хто грав за цей клуб на дорослому рівні. І до того віддали багато часу академії «Дніпра». Порівнювати їх із рівнем фіналу Ліги Європи, напевно, не дуже доцільно, але хлопці були з клубом у значно темніші часи, і напевно залишилися би там, якби всім відомий власник не зробив те, що зробив.

Щодо Сергія Назаренка, то він, я вважаю, заслуговує на найбільшу зірку на імпровізованій алеї слави «Дніпра» за те, що зголосився грати за клуб в аматорах. Такі історії завжди дуже сильно цінуються. І для молодих гравців це було дуже гарним стимулом і можливістю для розвитку. Для мене трохи зіпсував думку факт того, що він співпрацює (чи співпрацював) з СК (тут і далі мається на увазі СК «Дніпро-1» – прим. автора). Хоча й маю великий сумнів, що Назаренку давали вибір.

- З одного боку, вина Коломойського в загибелі «Дніпра» очевидна. Але без його фінансів не було б того самого розквіту у середині 2010-х років. Чи може це слугувати йому виправданням – мовляв, я тебе породив, я тебе і можу вбити?

- Не може. Нащо той великий розквіт, якщо відразу після нього клуб зникне? Тим більше, не він породив «Дніпро». Власник (або президент, якщо говорити про нормально влаштовані клуби) – лише тимчасова фігура в історії клубу. Якщо він уважає, що може ось так легко знищити все, що створювали до нього десятиріччями, то він глибоко помиляється.

- Як ти опишеш футбольне життя без «Дніпра»? Чи став український футбол для тебе нецікавим без твого рідного клубу?

- Так, без «Дніпра» це все відчувається не так. Після зникнення клубу я став значно менше дивитися та слідкувати за українським футболом, бо просто нема за чим. Усі клуби з великими традиціями або зникли, або опинилися в Другій Лізі чи нижче, а в УПЛ переважають «порожняки», які при першій же кризі (або після перших виборів, або коли власник награється) позникають.

- Найкращий матч «Дніпра», на якому ти побував.

- Важко вибрати один. Кожен по-своєму унікальний. Особливо виділяється та сама півфінальна гра аматорського кубку з «Вовчанськом», програна в одинадцятиметрових. І, звісно, крайній матч у чемпіонаті. Плюс умовно виїзна гра на «Метеорі» проти «Перемоги». Якщо брати давніші часи, то запам’яталися матчі групового етапу Ліги Європи з «Наполі» та «Фіорентиною», а також одна з домашніх ігор проти «Закарпаття», як один із перших матчів «Дніпра», де я побував.

- Хто, на твою думку, найкращий гравець у легендарному складі «Дніпра» початку десятих і чому?

- Знову-таки, вибір доволі важкий. Більшість гравців там відіграла велику роль. Але краще за всіх згадуються ті, хто досі підтримують «Дніпро», як Роман Безус; Роман Зозуля – за патріотичну позицію. А в ігровому плані мені досі цікавий Нікола Калініч.

Про появу СК «Дніпро-1» та своє ставлення до нього

- Як ти з самого початку сприйняв появу СК «Дніпро-1»?

- Чесно, була повна розгубленість і відсутність розуміння, що взагалі відбувається та хто такі ці «мінус 1» і що буде далі, адже «Дніпро» ще тоді грав в УПЛ. Підтримувати їх я не збирався, але й ворожнечі тоді ще не відчував. Уже з часом прийшло розуміння, хто за ними стоїть і куди він кидає «Дніпро». З ним і з’явилася ненависть до цього псевдоклубу.

- Коли усвідомив, що СК остаточно підсідає «Дніпро»?

- Складно виділити один момент. Пазл складався поступово з купи маленьких частинок за весь сезон у Другій Лізі. Зі сторони вболівальника «Дніпра» це було неприємне поступове усвідомлення того, що твій клуб зливають заради іншого. Бо для когось це все іграшки. Він одну зламав, іншу придбав, і грається далі, доки не набридне. До «СК-1» переводили гравців, тренерів, передавали їм базу, нищачи при цьому традиції Дніпра та кладучи на вболівальників.

- Чи багато в тебе знайомих колишніх фанатів «Дніпра», які перейшли на бік СК?

- Особисто вже ні з ким не спілкуюся з різних причин. Більшість тих, хто ходить на СК, узагалі не розуміє нічого ні про які боки. Там або люди, що зовсім не розбираються у футболі, або крикуни "ми вболіваємо за всі клуби міста" (хоча самі окрім «Дніпра» та «мінус перших» ходили хіба на аматорський «Дніпро-1918», і те один раз), або ті, хто ходять дивитися на «Динамо» та «Шахтар».

- Одна справа, коли в СК переходять вихованці академії «Дніпра» – це виглядає як зрада. А як ти ставишся до появи в «Дніпрі-1» легіонерів, що колись грали в «Дніпрі» або в інших клубах УПЛ – чи є виправдання їм?

- Чесно, я вже припинив слідкувати за цим. Якщо їм так хочеться, то це їхнє право. З часом зрозуміють, що там усе ті самі люди, що кидали їх на гроші (напевно, коли їх кинуть удруге). Доки не розпочинають розповідати про "той самий Дніпро" чи "поганих ультрас, які не розуміють чогось там", то це просто не цікавить. Стежити за кожним кроком клубу, який мені відразливий, бажання не маю.

- Висока ймовірність, що СК рано чи пізно перейменують в «Дніпро». Чи стане він тоді популярний серед звичайних дніпрян, що не особливо цікавляться футболом (так званих «кузьмичів») настільки, наскільки популярний був «Дніпро»?

- Я думаю, що ні. Більшість людей ходила на кольори та знайомий символ. Ні те, ні те СК отримати не може. Наявність або відсутність одиниці там нічого не змінить. Та й футбол уже далеко не такий популярний, як був тоді. Він став більше місцевим клубом за інтересами для тих, хто в темі.

- Як ти вважаєш, чи можна звести кількість прихильників СК до нуля, якщо проводити по місту дискредитаційну кампанію проти них?

- Вважаю, що ні. Усе одно будуть родичі/дівчини/дружини гравців клубу. Будуть діти шкільного віку, які вже майже не бачили золотих часів Дніпра та не розуміють (сподіваюся, тимчасово) усіх цих процесів. Багато хто просто не захоче розбиратися в цьому. До того ж, часто працює зворотня психологія. Чим більше вести проти чогось антикампанію, тим лише більше підживлюється до цього інтерес.

- А чи є в СК шанс, щоб до них перестали ставитися з відвертою ненавистю якщо, скажімо, вони проведуть деякі реформи в клубі?

- Нема. Уже було зроблено та сказано забагато, щоби це могло забутися та ставлення змінилося. Та й усі подібні речі (ребрендинг, зміна назви, побудування власної бази) можливі лише за умови, що прийде новий власник і розверне курс розвитку в інший бік (хоча й цього не буде достатньо для примирення з думкою про існування цього витвору). Якби це справді могло статися, то й про справжній «Дніпро» не довелося б казати в минулому часі.

- Справжній «Дніпро» можна повернути? Якщо так, то як?

- Можливо. Але для цього потрібно спочатку виплатити його борги. А це означає – забрати клуб у Коломойського та віддати нормальному бізнесмену, який має достатньо грошей і бажання. Що, як, вже казав, радше схоже на фантастику.

- Окрім СК, які ще українські клуби ти вважаєш «фейковими» і чому?

- ФК «Львів» (той, що перейменований «Верес») – за аферу з появою в УПЛ і за те, що сам лише іграшка олігарха. «Рух» – за те, що одна особа з цього клубу більше піариться на «Карпатах» та ситуації там, а не розвиває свій бренд. І знову-таки за те, що є його іграшкою. «Черкащина» – за те, що перетворилися з нормального «Дніпра» Черкаси на якусь невідому річ. І тут знову була воля одного олігарха.

Не до кінця сприймаю також «Метал», бо за схемою СК виник нізвідки та відразу зайшов у Другу Лігу; новостворені «Карпати», за якими стоять аж ніяк не легенди старих Карпат, а люди вічного мера Садового, та новостворений «Кривбас». Якщо далі створювати/відроджувати такими методами клуби, то скоро прийдемо або до рівня Білорусі, де важко знайти хоч когось, хто не годується з державних грошей, або до нашого рівня початку 2010-х, тільки без серйозних успіхів у Європі. І це фактично знесе всю надію на очищення та розвиток футболу на найближчі роки. А якщо перераховувати клуби без історії та традицій, але з завищеною самооцінкою, додадуться всілякі «Інгульці», «Арсенали» тощо.

- А що скажеш про харківський «Металіст-1925»? Чи зможе він або «Метал» замінити канонічний «Металіст»?

- Поки це «Метал» має замінювати «Металіст-1925». На канонічний «Металіст» ніхто з них не тягне точно. Сам проєкт «1925» був цікавий, але, на жаль, бажання швидко повернути здобутки клубу-попередника змусило знову перейти під контроль олігарха, а не розвиватися поступово, залучаючи спонсорів та розширюючи бюджет клубу через членські внески фанатів.

- Розкажи про мету свого блогу «Дніпро за справжній футбол». Там ти пишеш не лише про СК, а й про клуби з інших країн, які мають неоднозначну історію створення. Яскравий приклад – грошові мішки концерну «Ред Булл». Навіщо пересічному читачу твої пости?

- Метою було як нагадувати про «Дніпро» та його існування, так і розповідати про досвід з інших країн (як і позитивний – відродження клубів і боротьба з недолугими власниками, так і негативний – створення та вливання грошей у клуби-фейки). Хотілося, щоби люди не забували про «Дніпро» та не втрачали надії, що колись він повернеться. Але хотілося також наголошувати, що під контролем олігархів або просто одного-єдиного власника клуб бути не має, бо це лише призведе до чергової трагедії. З частиною нагадування про «Дніпро» впорався доволі непогано, хоча я вважаю, що можна значно краще.

На жаль, перехід основної діяльності в Instagram себе не виправдав, бо тексти про іноземний футбол там значно менше цікаві людям. Найближчим часом я планую перенести ці тексти на Трибуну, а вже з того дивитися, що буде. Зробив також один невеликий тираж стикерів, пов’язаних із тематикою «Дніпра» та все планую повернутися до розробки другого. Перший тираж розійшовся порівняно непогано. Витрати більш-менш удалося відбити, чого для мене досить, зважаючи, що заробити на них метою не стояло та не стоїть. Приємно, що за сторінкою слідкують люди як з інших міст і регіонів країни, так і з Дніпра.

Про український футбол та своє життя

- Коли крайній раз ти був на стадіоні?

- Це був матч молодіжної команди «Дніпра» в червні. На саму гру я потрапив дуже побіжно, бо в той день у мене був іспит. Але вдалося дописати його, і встигнути на гру. Якщо чесно, сам зміст гри зловити не встиг. Але можливість побувати на футболі і зустрітися з людьми з трибуни варті того.

- Запитаю як у вболівальника з третьої сторони. «Динамо» чи «Шахтар»?

- «Динамо». Але з цими власниками та з цим тренером підтримувати їх доволі важко через принципи.

- Тобто ти поділяєш негативне ставлення «ультрас» до призначення Мірчі Луческу на пост головного тренера киян?

- Так. Не уявляю, як можна примиритися з призначенням людини, яка неоднозначно відгукувалася про твій клуб (і про твою країну теж), фактично збудувала його конкурента та взагалі не відрізняється з позитивного боку.

- Але ж у «Дніпрі» була дещо схожа ситуація – Мирон Маркевич, що вивів клуб до фіналу Ліги Європи, прийшов в команду зі стану головного конкурента, яким був «Металіст».

- Так. Але Мирон Богданович не відрізнявся приниженням «Дніпра» на тій позиції. Луческу же активно палив усі мости в «Динамо», а потім за ним усе одно прислали вертоліт.

- Чи є зараз один український клуб, за який ти найбільше вболіваєш у чемпіонаті?

- В УПЛ нікого. Саме в Прем'єр-Лізі нема на що дивитися. Рівень дуже низький, постійно якісь скандали, мафіозні переділи тощо. По Україні в основному слідкую за «Оболонню», «Таврією» та «Карпатами».

- Минулого року ти зробив першу свою емблему в співробітництві з Дмитром Штрайсом – для «Волині». Оціни результати свого навчання в цього відомого дизайнера.

- Я вважаю це доволі важливим моментом для мене та вдячний Дмитрові, що прийняв і показав, що до чого та коли критика з конструктивної може ставати деструктивною.

- Як складаються твої подальші успіхи у сфері дизайну? Чи є в тебе ще якісь роботи, які можна показати читачам?

- Декілька думок було, але до кінцевих результатів довести нічого не вдалося з різних причин. Останніми намагався працювати над «Карпатами», але в роботі трохи застряг. Життя покаже, чи буду займатися дизайном у майбутньому. Ідеї мають здатність народжуватися неочікувано, і головна задача – не пропустити їх.

- Яку емблему ти вважаєш найкращою в футбольній Україні, а яку – найгіршою?

- Одну найкращу виділити важко. Сказав би, що серед кандидатів усі емблеми Дмитра Штрайса, «Прикарпаття», «Оболонь», «Металіст-1925», «Таврія», «Дніпро» Черкаси, МФК «Металург» і «Буковина». Найгіршою назвав би «Зорю». Просто через неймовірно низький рівень для клубу, що грає в єврокубках. Хоча перераховувати всі невдалі можна дуже довго.

- Раніше ти був одним із найактивніших користувачів Трибуни, а зараз лише зрідка постиш щось. Чому так сталося?

- А я б не казав про високу активність. Я й тоді доволі нерегулярно писав щось. Останнім часом просто інші пріоритети в житті, і не завжди вистачає мотивації для написання текстів.

- З чим плануєш пов‘язати своє подальше життя?

- Основна задача – завершити навчання на бакалавра з прикладної математики. Окрім того, займатися вивченням іноземних мов та активніше читати книги, що роками чекають на свій час. Якщо ситуація з коронавірусом та з існуванням «Дніпра» дозволить, частіше ходитиму на футбол і заповнюватиму цим свій блог (як писав про матч на День нижчих ліг-2019).

- Як тобі зараз гра збірної України? Як людину принципову, чи є у нашої головної команди те, що тебе не влаштовує?

- Збірна України в цілому задовольняє своїми результатами, і показує, що з українців можуть вирости талановиті гравці, якщо правильно розвивати їх і продавати до сильних європейських чемпіонатів (з чим в українських клубів наразі велика проблема). Не задовольняє лише наявність натуралізованих гравців, хоча збірна й без них показує доволі гарні результати (матч із Іспанією як зайве тому підтвердження).

- І наостанок запитання утопічне. Що б ти обрав – перемогу збірної України на Євро-2020 чи повернення «Дніпра» в УПЛ та довгоочікуване його чемпіонство?

- Можна відмовитися від чемпіонства заради перемоги на Євро? Самого існування «Дніпра» буде досить. А з участю в УПЛ і перспективою не вилетіти звідти – на 200%.

Підписуйтеся на блог «Дніпро за справжній футбол» на Трибуні та в Instagram, а також завантажуйте набір стикерів на підтримку «Дніпра» у Telegram!

Другие посты блога

Все посты