Вернидуб в ЗСУ, Шевченко на мітингу, Алієв захищає Київ: як спортсмени переживають війну
10 важливих історій.
10 важливих історій.
Війна перевертає життя з ніг на голову і створює неймовірні сюжети, а людей відкриває з нового, часто неочікуваного боку. Мужність президента України Володимира Зеленського вражає весь світ, зірка Playboy Даша Астаф’єва готує обіди для ЗСУ, а наші чемпіони і топ-спортсмени беруть автомати в руки і захищають свою землю від окупантів.
Розповідаємо 10 історій, як українські спортсмени переживають війну.
Юрій Вернидуб перемагав «Реал» в ЛЧ, а тепер служить у ЗСУ
Цього сезону український тренер розривав Європу і переписав футбольну історію Молдови. Його «Шериф» став першим молдовським клубом, який зміг вийти в груповий етап Ліги чемпіонів. Там він сенсаційно переміг вдома «Шахтар», а згодом шокував «Реал» на виїзді. Команда Вернидуба змогла забезпечити собі євровесну, випередивши гірників.
У день нападу Росії на Україну «Шериф» грав на виїзді проти «Браги» в Лізі Європи. Команда українського тренера поступилася тільки в серії пенальті. Після матчу Вернидуб повернувся в Запоріжжя до сім’ї, а вже наступного дня пішов у військкомат. Тренер, який раніше перемагав на футбольному полі з командою «мужиків», приєднався до української армії.
«Мені 56 років, кого мені боятися? Навпаки, я прожив життя. У мене є страх за дітей, онуків, дружину, усіх родичів. Керівництво «Шерифа» запропонувало, щоб я перевіз свою сім’ю до Молдови. Але коли я їхав у Запоріжжя і побачив, скільки людей залишає нашу країну у цей складний час, то це катастрофа. Вирішив не робити так, як вони, не піддаватися панічним настроям.
Тільки ми переможемо у цій війні, а хто ж іще? Ви ж бачите, як б’ються українці! Думаю, Путін шкодує про те, що він наробив. Адже те, як об’єдналася українська нація – дорого коштує. У мене просто немає слів. Путін – це скотина, виродок та вампір в одному флаконі. Правильно кажуть: Путін, пішов ти на х#р!», – щиро розповів Вернидуб в інтерв’ю сайту FootBoom.
«Шериф» поки тренує помічник Юрія Миколайовича. Сам тренер сподівається, що війна не триватиме довго, а після перемоги України він зможе повернутися до своєї улюбленої праці. Адже не уявляє свого життя без футболу.
Олександр Абраменко виграв срібло Пекіна-2022, а перший тиждень війни жив на паркінгу в Києві
16 лютого Абраменко створив справжнє диво – фристайліст здобув срібну медаль Олімпіади в Пекіні. Ця нагорода так і залишилася єдиною для нашої країни на зимових Іграх. Символічно, що Олександр піднявся на п’єдестал у День Єднання України.
«Україно, дякую за підтримку! Ця медаль для всієї нашої країни та кожного українця!», – сказав тоді щасливий володар срібла Пекіна-2022.
Чотири роки тому Абраменко став олімпійським чемпіоном Пхьончхана-2018. Всього він п’ятиразовий учасник ОІ і прапороносець збірної України в Пекіні. Наш мультимедаліст після повернення в Київ говорив, що призові за нагороду хоче витратити на зал для занять фристайлом. Це його мрія. Але поки її довелося відкласти. Після агресії Росії герой останніх двох Олімпіад разом з дружиною та дворічним сином ночували у холодному підземному паркінгу. І так тривало більше тижня. Квартира спортсмена знаходиться на 20-му поверсі будинку неподалік від головного аеропорту Києва.
«Ми ночуємо на підземному паркінгу в машині, тому що постійно звучить повітряна тривога. У квартирі страшно спати, я сам з вікна бачив, як працювала система ППО на ворожі ракети, чулися сильні вибухи», – розповів Абраменко свою історію The New York Times.
Олександр планував вивести сім’ю в Мукачево до свого тренера Енвера Аблаєва. «Поїду машиною, візьму з собою речі першої необхідності, їжу та свої олімпійські медалі». Зараз він вже перебуває на Західній Україні.
Також Абраменко дуже турбується за своїх батьків, які живуть у Миколаєві. «Вони сидять вдома і чують вибухи. Виїжджати з Миколаєва зараз небезпечно, вони хочуть бути там. Можливо, вдасться виїхати пізніше».
Росіянин Ілля Буров накинувся на Абраменка з обіймами після того, як взяв бронзову медаль у Пекіні. Цікаво, чи він хоча б раз написав українцеві з початку нападу Росії.
Богдан Цимбал був на Олімпіаді, а тепер бачить вибухи у Чернігові
Абраменко – не єдиний учасник Олімпіади, який змушений ночувати не у своєму домі. Біатлоніст Богдан Цимбал з крихітним синочком, який народився другого лютого цього року, також переховуються від війни у підвалі свого будинку у Чернігові. Це місто, яке окупанти намагаються стерти з лиця землі, і на яке постійно скидають бомби.
Фото Богдана запостила Анастасія Меркушина у соцмережах німецького біатлоніста Еріка Лессера. Ерік дав нашій спортсменці доступ до своїх акаунтів, щоб вона могла розповідати правду на широку аудиторію. Зокрема, для російської фан-бази Лессера.
Чемпіон світу Дмитро Підручний служить у Нацгвардії
У 2019 році Тернопіль пишався Дмитром, який став першим чемпіон світу в історії українського чоловічого біатлону. На Олімпіаді в Пекіні Підручному не вдалося поборотися за медалі, але зараз він робить щось набагато важливіше.
«Я та моя команда залишаємося в Україні, щоб захистити наші домівки та сім’ї від російських збройних сил, які вторгнулися в Україну 24 лютого. У подальших змаганнях ніхто не збирається брати участь. Тільки не кажіть мені, що спорт поза політикою. Це пов’язано! Солдати та мирні жителі моєї батьківщини гинуть, коли ви це читаєте. Прошу вас, не залишайтеся осторонь, будь ласка», – написав Підручний у своїх соцмережах.
Дмитро попросив своїх підписників та спортивне ком’юніті задонатити на українську армію, підтримувати Україну на мітингах своїх міст і не вірити російській пропаганді.
Уродженець Хабаровська Олександр Алієв захищає Київ
Це одна з найбільш вау-історій війни. Саша був Кентом, а став захисником Києва. Уродженець Хабаровська пішов у Територіальну оборону столиці і взяв зброю в руки для захисту України. Вчинок, який викликає повагу. Він навіть перестав спілкуватися з батьками, які більше вірять пропаганді росТБ, ніж рідному сину.
«Захищатиму країну, де народилися мої дітки. Закликаю всіх до миру. Українці, тримайтеся. Ми сила, ми молодці, ми все це витримаємо. Що в моїх силах – все намагатимуся робити, щоб у цій країні був тільки мир».
Окремо екс-гравець «Динамо» і збірної України звертався до росіян.
«Хлопці, почуйте, будь ласка, мене. Не їдьте сюди на війну. Розвертайтеся та їдьте назад. Тут нема ні фашистів, ні нацистів. Давайте не робитимемо так, щоб плакали наші матері, батьки, сестри, брати і наші дітки. Давайте жити просто мирно».
А ще Алієв окремо звернувся до уродженця Луцька Анатолія Тимощука, в якого рекордна кількість матчів за збірну Україну. І колись був статус легенди нашого футболу. Ще раз – Алієв відчитав Тимощука.
«Тимощук, а де ти зник? Що, язик у дупу засунув чи у когось у жопі він стирчить? Патріот ти наш, український. Виявляється, ти прапорці на щоках малював просто для понтів?»
Схожі слова Алієв також адресував Іванові Ордецю з московського «Динамо».
Ярослав Ракицький закликав російські війська не нападати на Україну і залишив «Зеніт»
Ракицькому завжди діставалось за те, що не співав гімн України, але зараз він чітко заявив про свою позицію.
«Ні війні! Російські війська припиніть нападати на Україну! Страждають люди та діти! Нам потрібен мир!», – написав футболіст у своєму інстаграмі і виклав відео, яке горе принесли окупанти на українську землю.
Втім, Ярослав не обмежився лише словами. Футболіст розірвав контракт із «Зенітом». У клубі це пояснили важкою сімейною ситуацією. Видно, так у Санкт-Петербурзі називають агресію щодо України.
Приклад Ракицького далеко не поодинокий. Андрій Воронін вчинив так само – розірвав контракт з московським «Динамо», який продовжив буквально за день до початку війни. А зараз активно виступає проти агресії РФ.
Олександр Усик пішов в Територіальну оборону Києва
22 лютого наш чемпіон перебував у Лондоні і вів переговори про реванш з Ентоні Джошуа. А ще ходив на матч «Челсі» в Лізі чемпіонів. Боксер повертався вже в Україну, яке вела боротьбу проти окупанта.
Усик полетів до Варшави, а звідти проїхав близько 780 км до Києва. У столиці приєднався до лав Територіальної оборони. А бокс буде потім. «Не знаю, коли повернуся в ринг. Моя країна та моя честь важливіші для мене, ніж чемпіонський пояс», – сказав Олександр.
Ломаченко теж вписався в Територіальну оборону – він захищає свій рідний Білгород-Дністровськ.
Сергій Стаховський мешкав в Будапешті, а тепер служить в ЗСУ
Легенда українського тенісу тільки на початку цього року офіційно завершив кар’єру. У Сергія троє дітей, він постійно проживає у Будапешті і займається виноробством. Але зараз він в лавах ЗСУ протистоїть армії РФ.
«Дружина не розмовляла зі мною цілий день, коли я прийняв це рішення. Дуже важко пояснити мою мотивацію. Це навіть не просто пояснити самому собі. Але мені здається, що я просто не міг вчинити інакше. Я просто не міг дивитися, як інші люди ризикують своїм життям, відправляючи дружин і дітей ближче до Західного кордону і залишаючись у зоні бойових дій. Я знаю, як користуватися зброєю. Я все ще сподіваюся, що мені не доведеться використовувати її. Але якщо доведеться, то я це зроблю.
Почуття страху було максимальним, коли перетинав кордон, розуміючи, що повернутися буде дуже непросто. Практично неможливо до кінця війни. Але потім звикаєш. Бачиш людей, їхню енергію, те, як вони згуртувалися, створюючи перешкоди для пересування російських військ.
Я отримав сотні повідомлень від тенісистів з підтримкою. Вони захоплюються моєю сміливістю. Але я не впевнений, що це сміливість. Адже залишати дітей ненормально. Я знаю, що нас підтримує тенісний світ. Не всі роблять це публічно. Але в особистому спілкуванні багато тенісистів підтримують мене», – розповів Сергій.
Андрій Шевченко ходив на мітинг за Україну і донатив на українську армію
Легенда українського футболу і той, кого знає весь світ, завжди був обережний у висловах та оцінках. Але зараз Шевченко просто топ – пробиває допомогу Україні, побував на мітингу у Лондоні проти війни, перевів кошти армії і плакав у прямому ефірі на італійському ТБ. А також називав чітко речі своїми іменами: «Путін – убивця, а Росія – агресор».
«Коли ви атакуєте країну, коли починаєте скидати бомби і солдатів – це не конфлікт, це справжня війна.
Поки війна не припинилася, вважаю правильним рішенням не допускати жодних російських спортсменів до участі в будь-яких спортивних змаганнях. Я просто прошу росіян вийти на площі та виступити за припинення війни», – сказав Шевченко.
Володимир Кличко допомагає брату в Києві
Якщо з Віталієм Кличком все зрозуміло – він мер Києва і його місце зараз у столиці, то Володимир надав повну підтримку не лише рідному брату, але й Україні. Кличко-молодший одним з перших записався в Територіальну оборону Києва.
«Моя мотивація – це любов до моєї країни, до мого міста Києва. Любов до моєї дочки, яка ходить до школи буквально за кілька сотень метрів звідси. Ця любов мотивує мене захищати нашу країну і наше місто.
Тому я подав документи, щоби бути в бригаді територіальної оборони міста Києва. Також мотивую всіх небайдужих зробити те саме», – сказав Кличко ще на початку лютого.
Володимир не тільки пробивав допомогу і дякував міжнародним партнерам, але й підтримував разом з братом українців у метро, яке стало для багатьох киян бомбосховищем.
«Дуже важливо будь-яким чином зупинити цю російську агресію. У нас немає часу вагатися, це потрібно зробити якнайшвидше. Просто неможливо уявити, що відбувається в цій прекрасній країні з цими прекрасними людьми», – сказав Володимир.
***
Це лише кілька історій про те, як війна змінила життя українських спортсменів. Але їх є набагато більше і ми обов’язково про всіх розповімо.
Фото: Tribuna.com
