В тіні великих ідей

Жозе Моуріньо  "Інтер"

Тренером в Мілані Жозе пропрацював два сезони, ці сезони кращі в історії Інтера. У першому сезоні Інтер впевнено виграє скудетто, а в наступному Суперкубок, Кубок, Чемпіонат Італії і найважливіший трофей - Лігу Чемпіонів. Коли Массімо Моратті залишив пост президента, злі язики казали, що єдине правильне його рішення - це запрошення Моуріньо. Після цього почалися невдалі пошуки гідної заміни, Інтер почало лихоманити. Через відомі причини команда перестала підписувати сильних футболістів, гравці основи в силу свого віку часто травмувалися. Тепер Інтер команда середини турнірної таблиці Серії А, з відповідним набором гравців і невідповідними амбіціями.

Карло Анчелотті "Мілан"

Інший колектив з столиці світової моди спіткала схожа доля. Команда, яка за останні десять років тричі грала у фіналах ЛЧ, з яких два виграла, наступного сезону не виступатиме у найпрестижнішому футбольному турнірі. Рівень гравців, які підсилюють команду, а це переважно вільні агенти, не відповідає тим амбіціям, які має мати клуб такого рівня. Через відсутність перспектив(і не виключно через це) Анчелотті покидає Мілан. Далі події розвиваються по вже відомому сценарію – зміна тренерів, відсутність гравців високого рівня, місце в середині турнірної таблиці. І на жаль, наступного сезону шанувальним залишається сподіватись тільки на вдачу Інзаггі.

Хосеп Гвардіола "Барселона"

Краща каманда світу залишилась без наставника, який своїм рішення поставив керівництво у глухий кут. У вищезгаданих випадких, каманди потрапляли не тільки у творчу, а і в фінансову кризу. Каталонський клуб, володіючи фінансами, міг відмовитись від філософії Гвардіоли, але Барса не вибрала шлях змін. Звісно, такий великий ігровий гандикап неможливо втратити зразу ж. Призначення Віланови (якого згодом постійно мучитиме хвороба), а потім Мартіно - це не вирішення, а відкладання проблеми. Наступного сезону, сподіваюсь, побачимо нову Барсу і новий футбол під керівництвом Луіса Енріке.

Валерій Лобановський "Динамо"

 Київське Динамо постало перед вибором, схожим до «барселонського», набагато швидше, у 2002. Смерть Лобановського – це смерть того Динамо, яке блискуче виступало в Європі і не мало рівних в чемпіонаті, безстрашної і самовідданої команди, що громила Барселону в Каталонії, доходила до півфіналу Ліги Чемпіонів. Динамо також відмовилось від змін і з перемінним успіхом відмовляється дотепер. Тут масштаб особистості Лобановського тисне майже на всіх наставників, які були його підопічними. Динамо треба змінити, можливо Реброву це під силу.

Сер Алекс Фергюсон "Манчестер Юнайтед"

Тут, звісно, коментарі зайві, але дуже цікавий розвиток подій. Керівництво клубу пішло по «динамівському» сценарію, щоправда тільки один рік. «Вибраний» Мойєс не виправдав надій (а чи були у нього на це шанси?) і був звільнений, сезон з командою завершував Гіггз. Багато хто задавався запитанням, чи залишити Раяна, чи варто щось змінювати? Це, по суті, було б повторенням київської історії. Можливо призначення ван Гала і ризикований крок, але точно виправданий. Гадати не будемо, чекати недовго.

Зараз залишилось багато тренерських команд. Що спіткає Арсенал без Венгера, Боруссію без Клопа, Атлетико без Сімеоне, Ювентус без Конте ми дізнаємось в найближчі роки.

Список(не рейтинг!) не притендує на об'єктивність і повноту. Тож відсутність когось не є  політичним мотивом!