Особливості норвежського футболу.
Грати у футбол у Норвегії не просто, бо клімат більше підходить для зимових видів спорту на кшталт біатлону, але такі імена, як Ерлінг Холанд та Мартін Едегор не залишать вболівальників осторонь.Зараз у збірної Норвегії підібралося золоте покоління, яке здатне підняти її на новий рівень.Для того, щоб використати наявний потенціал потрібно робити правильні кроки у ситеиу підготовки гравців, як це відбувається у Німеччині, Іспанії, нідерландах та Бельгії.
90-ті роки були золотими часами норвезького футболу,азбірна на ЧС-98 навіть перемагала збірну Бразилії і виходила з групи.Проте в нульові роки норвежський футбол переживав спаді тому не дивно, що в рейтингу ФІФА збірна Норвегії посідала 54 місце.
На відміну від більшості країн, у Норвегії спорт не фінансується за кошти платників податків, а фінансується коштами інвесторів та спонсорів.Кожен футбольний клуб почав відкривати футбольні академії, куди залучали всіх бажаючих. Багато футбольних секцій відкривалося на території шкіл , куди хлопчики йшли відразу після уроків.Федерація футболу Норвегії зобовязала футболі клуби частину своїхдоходів від продажу телеправ витрачати на розвиток футбольних академій.Почали будуватися майданчики зі штучним покриттям, враховуючи суворий клімат. З 2007-го в Норвегії відкривають понад 100 штучних полів щорічно, 15 з них – на критих стадіонах.
Як наслідок футбол у Норвегії стає національним видом спорту. Раніше у Норвегії футболістів виховували як дуболомів і орієнтир був більше на Англію, що в результаті призвело до занепаду футболу у нульові роки.І тут я хочу наголосити, що головна відмінність футбольної нації від нефутбольної - це бажання розвиватися системно, тобто створити єдину методику підготовки гравців на всіх рівнях починаючи з дитячого футболу.На жаль, цієї ситемності бракує в нашій країні.Для того щоб була системність у футболі потрібно вміти аналізувати помилки, визнавати їх та брати відповідальність за прийняті рішення, а якщо не впорався з поставленою задачею, то подавати у відставку.
З 2010 року у Норвегії почали змінювати систему підготовки гравців, більше почали робити акцент не стільки на фізику, скільки і на техніку. Норвезька система заточена на індивідуальну роботу: діти годинами відпрацьовують вправи на контроль м’яча, пас, розвиток удару, дриблінг, вибір позиції і читання гри.
За дотриманням методик працюють тренери - супервайзери від Федерації.Вони їздять по містах і селах відвідують тренування футбольних академій і стежать за тим, щоб дитячі тренери не відхилялися від методик.
У Норвегії футбол – це одне задоволення. Команди що програють отримують додаткового гравця або гравчиню., хлопці грають разом з дівчатами.Офіційний девіз норвезького спорту – «Joy of Sport for All» ( «Радість спорту для всіх»).
З дітей знімають стрес і тиск через результати. До 13 років взагалі заборонені національні чемпіонати, до 11 років – регіональні. Результати матчів не публікуються. Матчі команд до 13 років проводяться за спеціальними правилами: наприклад, якщо команда поступається на чотири м’ячі або більше, то має право випустити додаткового гравця .
«У великих академіях все завжди проваджені талантами, – пояснює Sky Sports перший тренер Голанда Альф Бернтсен. – Ми працюємо по-іншому. У цій групі з 40 гравців деякі були дуже хорошими, а деякі – не дуже, але всі вони тренувалися разом протягом 10 років ».
Враховуючи вищевикладене, УАФ потрібно вже зараз думати над реформуванням підготовки молодих гравців, а не займатися інтригами, які знищують футбольну галузь.В мене все.