Ігор Циганик: «Як вибирали Конькова – привезли Януковичу шість фотографій»

Ведучий «ПроФутболу» розповів Сергію Болотнікову, як гравці скидуються арбітрам, в яких випадках йому дзвонить Ігор Коломойський і чи міг би працювати на одному каналі з Олександром Денисовим.

Корупція, пули, боротьба за владу

– Нове гасло «ПроФутболу» – «Маємо сміливість називати речі своїми іменами». Що, наприклад?

– В нашому футболі дуже багато завуальованих речей, про які було не прийнято говорити. Якщо ти сильніший чи багатший, всі чомусь нормально сприймають, що тобі благоволять. Як колись до «Динамо» ставились з пієтетом, тому що команда грала в Лізі чемпіонів, така ж ситуація зараз з «Шахтарем». Про це треба говорити. Поки ми не створимо рівноправ’я і непередбачуваність в нашому футболі, ми ніколи не залучимо нових людей до футболу. От «Шахтар» зараз не може уявити собі, що вони не потраплять в Лігу чемпіонів. Для них це катастрофа. Вони вважають, що якщо платять величезні гроші, мають грати там в будь-якому випадку.

– Назвіть три головні проблеми українського футболу.

– Немає трьох. Є одна – корупція. На всіх рівнях. Є певне коло людей, які вважають, що можуть вершити долі.

– А сама система українського футболу, яка побудована на грошах олігархів, – не проблема?

– З одного боку, так, все залежить від того, цікаво олігарху чи ні. Це погано. Але з іншої сторони – побудувати серйозну структуру в нашій країні інакше неможливо, принаймні зараз.

– Враховуючи важку економічну ситуацію в країні, чемпіонат України вилікується і опуститься на рівень Чехії або Польщі чи просто зменшаться масштаби існуючої системи?

– Не думаю, що щось зміниться глобально. Все дуже запущено, ви навіть не уявляєте, наскільки.

– Наприклад?

– Футболісти скидаються на «подяку» арбітрам. Прийнято ж: сьогодні відіграли, завтра премії. І як тільки з’являються живі гроші, виникає корупція: «Якщо виграємо, тобі завтра частину віддамо. Допоможи, а?». Я взагалі проти премій. Можна прописати якісь бонуси по вирішенню завдань чи навіть по кожному матчу, але виплачувати не одразу, а в кінці сезону.

У зміні правил ніхто не зацікавлений – ані футболісти, ані тренери. Їм ця система вигідна. Програла твоя команда – можна розказати президенту, що «нас вбили». Футболісти після гри жаліються, що вони програли, тому що не дали грошей судді. Не тому, що слабші, а просто грошей не дали – розумієте? Лише зараз, коли вже дійсно нема грошей на хабарі і вони в таких умовах навіть виграють, починають розуміти, що може бути інакше. Але це лише епізоди.

Футболістам «Чорноморця» навіть лімітовано кількість грошей, які вони можуть зняти на день – здається, 1000 грн

Я не боюсь, що впаде рівень чемпіонату. Це дійсно корисно. Але не буде ніякого оздоровлення, якщо не з’являться рівні умови для всіх. Якщо ж зробити конкурентоспроможне середовище, тоді можна і з олігархами працювати.

– Що відбувається зараз в «Металісті»?

– Людина, якій в 25 років впало на голову величезне багатство, причому не зароблене, а вкрадене, втратила береги. Для нього «Металіст» був навіть не іграшкою, а модною штукою. Підозрюю, задача була просто витіснити Ярославського. Бо його дійсно витісняли. Наскільки мені відомо, при оформленні угоди Ярославському поставили певні умови, через які він не може повернутись зараз в футбол. Тому я не вірю, що він повернеться. А хотілося б.

В клубі зараз біда. Купувати зимою нікого не будуть, це сто відсотків. Зарплату платять з постійними затримками, перед деякими гравцями дуже тривалі заборгованості по бонусам і підйомним. Враження таке, що він хоче всіх кинути.

– Чому Курченко досі не позбувся клуба?

– Думаю, він нічого не вирішує. Йому не дають кинути команду. А «сім’я», яка ним керує, можливо, досі сподівається, що все повернеться на свої місця.

Почтовые ящики Курченко, Блохина и Милевского

– А «Чорноморцю» справді кінець?

– В Одесі теж біда. Клімов – не фанат футболу, це основне. Плюс – він колишній регіонал, бізнес важкий, дуже серйозні проблеми з його банком. Футболістам навіть лімітовано кількість грошей, які вони можуть зняти на день – здається, тисячу гривень. Кілька тижнів тому він зустрівся з Керницьким і Григорчуком, хоче зберегти тренера. Але перспективи нехороші. Клімов готовий платити футболістам лише 500 доларів, це рівень першої ліги. Думаю, Григорчук зимою піде. Важко кожен рік робити нову команду, а він дуже амбітний. Його кандидатура, до речі, серйозно розглядалася «Дніпром» цього літа.

Цікаво, що у Клімова були пропозиції продати клуб, це відомо. І до виборів, і зараз. Але він не йде на контакт. Чому – ніхто не розуміє.

– «Пул Ахметова» розвалюється?

– Він набуває іншого вигляду – клуби стають більш самостійними. Принаймні, що стосується телевізійного пулу, декотрі клуби на початку цього сезону могли перейти на «2+2», вели переговори.

– Чому «Чорноморець» перейшов до вас, а «Металіст» – на «Футбол»?

– «Чорноморець» просто перекупили, наскільки я розумію. З «Металістом» була дуже складна ситуація. Там про гроші мова не йшла, це була особиста ініціатива Курченка.

– «Металіст», «Чорноморець», можливі переходи інших клубів – це ж досить показові зміни в телепулах.

– Насправді вони мають дуже умовне значення. Ми транслювали матчі команд, які просто популярні в своїх регіонах. Це бізнес.

– Хочете сказати, що пули – це не поділ на «клуби Ахметова» і «клуби Коломойського»?

– Зараз це не має такого значення. Поки Геллер утримував команду за рахунок бізнесу, який йому дали регіонали, він був змушений виконувати певні правила. Зараз – не знаю, від кого він залежний. Але йому вже немає сенсу загравати з «Шахтарем». Все закінчилося, і треба думати, як не увійти в історію людиною, яка розвалила клуб-чемпіона СРСР 1972 року.

Практично всі рішення КДК ухвалюються за гроші

Та й взагалі, які б не були пули, все залежить від тренера – якщо він має харизму, стержень, фіг він комусь здасть матч. Як він це футболістам скаже? І як вони йому зможуть довіряти після цього?

– В це ж ніхто не повірить.

– Не повірить, так. Розмовляв якось з одним із серйозних функціонерів. Він каже: «Я не понимаю, почему «Днепр» не чемпион». При цьому «Кривбас» отримував подвійні преміальні за матчі з «Дніпром», клуби постійно відбирали очки у «Дніпра», а футболісти бояться навіть підходити до суддів поза полем. Їм було сказано – хоч один раз зберете гроші на арбітрів або домовитесь про щось з суперниками, фінансування команди закінчиться.

– Що тоді було в дуже дивному квітневому матчі «Дніпро» – «Волинь» (5:1)?

– На тому матчі я був на трибунах. Наскільки мені відомо, Коломойський був дуже злий і розчарований після фінального свистка. Питав усіх, що це було. Попросив записати йому другий тайм, ще раз передивитися.

Думаю, ініціатива пішла від «Волині» – хотіли вислужитись і перестарались. Якби була домовленість між двома командами, «Дніпро» забив би два і все. Але коли Матеус спокійно кладе чотири – виникають питання. Важко сказати... Ще й Кварцяного не було на лавці. Все це дуже фальшиво виглядало.

– А Дедишингейт – це що? Хіба не елемент війни пулів?

– Це наболіло. Дістало так, що вже нема сил терпіти.

– «Карпати» обманули Богатінова, і їх ще щось дістало?

– Я не хочу зараз судити, хто правий. Розумію, що футболіст не може отримувати 5 тисяч гривень. Але Дедишин запевняє, що формально може. Я знаю про ситуацію лише від нього.

– Ви з ним в хороших стосунках?

– Давно. Разом вчилися на журфаці в Львівському універі. І досі дружимо.

– Виходить, відверто говорити про це не вийде?

– Чому, можна. Роль Коломойського в «Карпатах» – 50 відсотків. Управляюча половина належить Димінському, контролююча – Коломойському. Він не втручається в справи, лише забезпечує бюджет. Чи було завдання від Димінського – мені не відомо. Але не думаю. Як цим можна боротися за владу?

– Весною здавалося, що Попов почав війну проти Конькова від імені Ахметова. Кочетов – від Суркіса. Дедишин – від Коломойського. Потім все затихло. І ось знову.

– Якби Коломойський боровся за президентське крісло ФФУ, вже була б альтернативна фігура. А її нема. Йому зараз не до того. Я впевнений, що політичних цілей спершу не було. А от зараз все це може перетворитися на політику. Вже почались певні процеси. Скоро про корупцію в ФФУ всі дізнаються набагато більше.

– Що із звинувачень Дедишина на адресу ФФУ – правда?

– Все. Лише один з семи членів КДК колись грав в футбол – Хлус. В чому сила Палати по вирішенню спорів – її рішення неможливо оскаржити в загальних судах. Наприклад, жоден суд не прийняв би додаток до контракту Богатінова. Він незаконний – з нього не сплачені податки. Клуб і футболіста так шарахнуть… Тому вони ніколи туди не підуть. А КДК приймає цей додаток. І на цьому йде гра. Регламент не узгоджений з кодексами, тому можна винести будь-яке рішення. Практично всі вони ухвалюються за гроші. Умовно кажучи, питання на 100 тисяч – футболісту кажуть, бери 50, бо ми присудимо, що ти не правий і тоді взагалі нічого не отримаєш. Гравець погоджується, а футбольні чиновники отримують «подяку». Як казав один мій знайомий функціонер: «Футболист – это большой пирог, и каждый пытается откусить себе кусочек. Пойми, мы футбольные люди, мы так работаем».

– Коньков – чия людина?

– Мені розповідали, як його вибирали. Привезли Януковичу шість фотографій. Той посидів, подумав і питає: цей грав в футбол? В «Шахтарі»? І в «Динамо»? Прекрасно, підходить.

– Але тоді здавалось, що Коньков – людина Ахметова, чия група впливу стала ініціатором повалення Григорія Суркіса.

– Влада хотіла контролювати ФФУ, бо це стратегічна посада. Формально голова федерації незалежний від держави і може створити проблеми, якщо буде надто самостійним. Тому поставили свою людину. А далі вже Януковичу було не принципово, тому нижче Конькова пішли люди Ахметова. І на цьому фоні почався конфлікт. Як тільки Янукович втік з країни, система зламалась. Попов взяв під себе всі «грошові» комітети, почалась боротьба за гроші.

– Власне, тому все затихло зараз, і на конгресі в грудні нічого кардинального не відбудеться?

– Схоже, що так. Але все може вибухнути в будь-який момент. Атмосфера дуже нездорова.

Цензура, Коломойський, «Великий футбол»

– Те, що обидві футбольні програми виходять на каналах, які належать власникам клубів, – нормально?

– Так і більша частина країни належить двом людям. Олігархи володіють футбольними клубами, каналами, заводами, багато чим. Я б не акцентував на цьому увагу.

– Хіба в теорії не краще, якби ЗМІ були незалежні в цьому плані? Це ж заважає журналістам в першу чергу.

– Яким чином?

– Вам не вірить глядач.

– Він вірить тому, хто говорить чесно – так, як справді думає. Ще легендарний радянський спортивний журналіст Лев Філатов писав, що журналістика в будь-якому разі не може бути об’єктивною. Все одно на твоїй роботі позначається особисте відношення.

– Навіть якщо бути найчеснішою людиною в світі, глядач в такій ситуації все одно вирішить, що сказане – не власна думка журналіста, а замовлення власника.

– А якщо я говорю, що Бойка треба було дискваліфікувати в епізоді з Гусєвим?

– Це сприймається як: «Ну окей, тут він вдає об’єктивність – але ж ми знаємо, як все насправді».

– Тоді так можна говорити про будь-яке ЗМІ чи сюжет, навіть якщо твій канал не належить олігарху. За весь час в журналістиці я переконався, що не треба думати, як твою роботу оцінять інші. Роби так, як ти вважаєш за потрібне, головне – чесно.

– В «ПроФутболі» є цензура?

– Немає. Нам ніхто і ніколи не вказував, що треба говорити і що не можна говорити. Якби таке трапилось хоч раз, далі було б дуже важко зберегти стосунки в колективі. Це як тренеру здати матч.

– А кажуть, що у вас навіть є спеціальний редактор, який слідкує, щоб ви нічого зайвого не сказали. Такий собі політрук.

– Такого точно нема. В нас чітка ієрархія: гендиректор каналу Ткаченко, шеф-редактор Щербачов, головний редактор Вова Звєров і я. Є люди, які просто люблять футбол і приходять на зйомки подивитися. Але в політику програми ніхто не втручається, все вирішується колективом програми.

– В розмовах з Ткаченком, злитих в YouTube, Коломойський дає прямі вказівки, кого і як «мочити». Подібні розмови довелось пережити?

– З Ткаченком я взагалі рідко розмовляю, і то – по технічним, професійним питанням. З Коломойським іноді спілкуюсь. Так, щоб це впливало на роботу, він телефонував двічі. Хотів висловити свою точку зору в програмі. Чи має він на це право, як власник одного з топ-клубів? Думаю, що має. Але щоб наказати «скажіть про це ось так» – такого він собі не дозволяє.

Нам ніхто і ніколи не вказував, що треба говорити і що не можна говорити

На наступний день після програми можемо поговорити – чому саме ми щось зробили чи сказали так, а не інакше. Але це просто розмови, йому цікаво дізнатись різні думки. Коломойського не цікавить війна в футболі, його цікавить сам футбол: як зіграв Зозуля, наскільки сильний «Інтер», чи хороший Рамос тренер, наприклад. Він збирає думки багатьох і формує власну точку зору. Якщо хтось думає, що Коломойський погано розуміється на футболі, то дуже помиляється. Коли є можливість, він дивиться усі матчі туру. В нього феноменальна пам’ять, величезний багаж знань.

От що його дійсно дратує і може змусити до якихось дій – це судді. Зараз ситуація не така катастрофічна і він вже спокійніше сприймає, а раніше ніяк не міг змиритись, що декотрі команди отримують привілеї.

– Уявімо, що він телефонує і наказує «мочити» когось, причому явно несправедливо.

– Навіть не можу собі такого уявити. Він адекватна людина.

– Тут питання не про нього, а про вас. Нехай це буде не Коломойський, а просто ваш найвищий керівник. Умовний Петренко. І ось така розмова між вами відбувається.

– Відмовлю. Впевнений, і всі наші журналісти теж відмовлять.

– Але на практиці виходить не зовсім так. В «ПроФутболі» часто з’являються інтерв’ю на конфліктні теми без незручних питань, особливо про «Карпати», ви не обговорюєте, що у Колойського свій пул клубів, не розбираєте конфлікти в самому «Дніпрі». Якщо цензури немає, тоді що це? Самоцензура?

– Не згоден. І про пул Коломойського говорили. І про «Дніпро» – «Волинь». А Рамоса так критикували спочатку – дехто в клубі навіть не розумів, що відбувається. Потім Блохіна не жаліли. І «Карпати» теж – Кононов навіть мені листи писав, мовляв, я зняв його з роботи. Севідов «привіти» передавав. Димінському теж діставалося. Немає ніякої самоцензури.

Ми б і про пул Ахметова не говорили – я не проти нього особисто і «Шахтаря», я проти того, що вони роблять. Нехай «Іллічівець» скільки завгодно програє «Шахтарю», але при цьому бореться. А коли чотири порушення за гру, то це смішно. Колись люди купували квитки на матч «Динамо» – «Динамо»-2, бо Лобановський сказав: ось ваш шанс вийти і здобути місце в основній команді. І там були страшні заруби.

Я взагалі проти того, щоб критикувати людей, які вкладають гроші в клуб.

– Навіть так?

– Так. Бо вони в будь-який момент можуть розвернутися і піти. В нас небагато людей, які готові підтримувати клуби. Зникнення «Кривбасу» і «Арсеналу» – яскраві приклади.

Как живут болельщики команд, которых уже нет

– Можливо, нам і не потрібні клуби, які не можуть обійтись без грошей іншого власника?

– Мені страшенно прикро, що хтось так думає. «Кривбас» колись був третьою силою в нашому футболі, це історія, це команда міста-мільйонника.

– І його потрібно було зберегти для чого? В чому сенс існування таких клубів? Щоб там «Дніпро»-2 грав?

– Та нехай хоч «Дніпро»-4. Якщо люди віддаються на футбольному полі, грають чесно, то нічого поганого в цьому нема.

– Тоді достатньо аматорської команди. Навіщо професійний клуб, який ніколи не досягне більшого, ніж «Дніпро», ніколи не буде розвивати дитячу школу, не побудує нормальний стадіон, не буде працювати з вболівальниками?

– За такою логікою в нас залишиться чотири клуби. Лише вмовити когось підтримати футбол – це вже титанічна робота. Не важливо хто. Якби Ахметов не вмовив Геллера, не було б зараз ніякої «Зорі», Ліги Європи, цих талановитих футболістів.

Тут проблема не у власниках, а в прошарку людей, які стоять між ними і командою. Від них більшої мірою залежить, чи буде розвиватись клуб. Зарплата Маркевича, коли він в 2005 році прийшов в «Металіст», була 5 тисяч доларів. Ми приїхали до нього – база вбита, щурі бігають. Маркевич сів на ліжко, зламалась ніжка, все впало. А він дивиться на все це і каже: «Ну, нічого страшного, все поправимо і будемо працювати». Ось цей менеджмент в «Металісті» змусив повірити Ярославського в ідею. Бюджет в 5 мільйонів через кілька років перетворився на 30 мільйонів, прийшли хороші футболісти, сучасна база, новий стадіон. І команда наздогнала лідерів.

Проблема не у власниках, а в прошарку людей, які стоять між ними і командою

А деякі менеджери намагаються лише вибити гроші з власника, потім вкрасти і шукати, як отримати відкати на зборах і трансферах. І з часом власники думають – ну його нафіг. Який сенс, якщо ти постійно даєш немалі гроші, а до команди копійки доходять?

Ось ця проблема виникла в «Кривбасі» і «Арсеналі», це я точно знаю. Коломойський не просто перехотів їх фінансувати. Він зрозумів, що гроші йдуть в нікуди.

– А не простіше звільнити таких менеджерів і знайти толкових?

– Один раз змінив, другий. Через деякий час розумієш, що система не змінюється.

– Повертаючись до теми медіа. На каналі «Футбол» чи конкретно в програмі «Великий футбол» теж немає цензури?

– Якщо чесно, я їх не дивлюся. Вони виходять паралельно. І я навіть на повтор не встигаю. Специфіка роботи така, що дуже довго відходиш. Десь прочитав, що один вихід в прямий ефір – це невеличкий струс мозку. Адреналін зашкалює, максимальна зібраність, нерви як струни. Інколи просто стрес – техніка відмовляє, і все, ти не можеш сюжет показати, треба заговорювати час, ламається весь сценарій. Так, щоб все пройшло по плану, бувало, мабуть, в випадках 20 зі всіх 160 випусків. А щоб час не перебрали – так взагалі лише кілька разів.

І от приходиш додому десь другій ночі. Тут би передивитись свою програму, не кажучи вже про «Великий футбол».

– Невже жодного разу?

– Ну кілька разів дивився, звісно, в запису. Не думаю, що там є цензура. Я давно знаю Денисова, а Вацка ще більше. Навіть уявити собі не можу, щоб їм хтось подзвонив і сказав, як треба вести програму.

– Які у вас стосунки з Денисовим?

– Ми знайомі з 2002 року. Тоді ще не було «Футбольного уік-енду», він працював на ТРК «Україна» в Донецьку і співпрацював з УТ-1. Ми часто приїжджали у відрядження, він допомагав нам з операторами, відео обмінювались, в ресторани ходили. Словом, нормальні, дружні стосунки. І зараз теж – обнімаємось при зустрічі, жартуємо, все чудово.

– Тобто в теорії можна уявити Ігоря Циганика на каналі «Футбол»?

– Можна, мабуть, чому ні. Я навіть міг опинитися там свого часу. А зараз багато друзів там працює.

– Тобто погодились би «працювати на Ахметова»?

– Ні. Але на каналі «Футбол» – так. Тому що це різні речі. Я і зараз не вважаю, що я «працюю на Коломойського». Я працюю не в прес-службі чи там піар-відділі. А в «ПроФутболі». Тобто роблю те, що вважаю за потрібне, а не виконую бажання власника.

– Коли Вацко перейшов в «Карпати» на клубну роботу, як ви до цього поставились?

– Коли Дедишин став гендиректором «Карпат» в 2008 році, а я ще працював на «Мегаспорті», він запрошував мене в клуб. Але робота, малі діти… Я не відмовив категорично, просто це було невчасно, а я не розумів, чим можу бути корисним. Сказав йому тоді: «Що я робити буду? Просто ходити за тобою?». Коли ж Вацко йшов в клуб, я його підтримав. Він любить футбол і може бути в ньому в різних ролях. І Вітя хорошу справу зробив – до нього, наприклад, в клубі взагалі не було селекційної служби.

– Не було образливо, що запропонували йому, а не вам?

– Ні-ні, абсолютно! Це був 2012 рік, ми якраз рік пропрацювали на «ПроФутболі» – тут все тільки починалося, зібралась класна команда, було дуже цікаво. Я б відмовився в будь-якому разі.

– А зараз? Взагалі коли-небудь?

– Сказати, що мені це зовсім не цікаво, не можу. Вперше задумався над цим, коли близько познайомився з ФК «Львів» і Кінзерським. Їздив на збори, матчі – було цікаво з середини дізнатись, як працює клуб. Брав участь в пошуках тренера, порадив Григорчука, вели з ним переговори – він в лише в останній момент передумав і повернувся в Запоріжжя.

Так, щоб все пройшло по плану, бувало, мабуть, в випадках 20 зі всіх 160 випусків

Тобто тепер я розумію цей процес, він мені близький. Але вважаю, що назад звідти дороги в журналістику вже нема.

– Чому?

– Завдання журналістики – все-таки бути наглядачем. А там ти робиш речі, за які раніше критикував. Повернутись і знову критикувати? Так тобі скажуть – ти ж сам це робив в клубі. Наїжджав на арбітрів, не платив зарплату. І тепер розказуєш?

Хоча насправді треба робити скидку. Гендиректор клубу – це найбільш невдячна професія в футболі. Їм доводиться постійно викручуватись, це дуже непросто.

– Я зараз розплачусь.

– Серйозно. Це просто мало хто собі уявляє. Власник тупо забув перерахувати гроші і не бере телефон, а тобі треба все це розрулити. Я ж бачив на власні очі, як ходять футболісти просити гроші, їх дружини плачуть, агроном проклинає.

Мені надходило дуже багато прохань від гендиректорів, які я виконав в ефірі. Вони дзвонять і кажуть: я не можу цього говорити сам, але ось тобі інформація, що в нас все погано. Скажи ти, може, в наш щось тут заворушиться.

– А футбольні агенти звертаються до коментаторів з проханнями розкрутити гравця?

– До всіх. До журналістів, коментаторів, редакторів. І до мене звертались, звісно. Мільйон разів. Мовляв, скажи щось хороше під час матчу, зверни увагу, а ми потім продамо гравця, і тобі «відсиплемо».

Рейтинги, Лобода, коментатори

– Якщо уявити, що я ніколи не бачив «ПроФутбол» і «Великий футбол», – чому мені варто дивитися саме вас?

– А я б не сказав, що в нас взагалі існує конкуренція.

– Це ж погано. Розслабляє.

– Ні. Журналісти мають хотіти в першу чергу зробити щось круте, а не когось переплюнути. Є, звичайно, змагання по рейтингам, і в нас вони вищі. Чи має це визначальне значення? Не думаю. Мені просто дуже подобається ця редакція – люди роблять те, чим вони живуть. Вова Звєров, наприклад – це взагалі 90% успіху програми. Він зумів органічно вписати різні стилі – ток-шоу, огляд, сюжети журнального типу. Це дуже складно.

– Рейтинги сильно знизились через війну?

– Сильно. Минулий чемпіонат був наймасніший. Від старту програми в 2011 році до минулого ми збільшили рейтинги в три рази. Топові матчі минулого сезону мали дикі показники, прирівнювалися до матчів збірної і поєдинків наших клубів в єврокубках, навіть перевищували їх інколи. Програма збирала до 2 мільйонів глядачів.

Починаючи з цього року цифри і трансляцій, і програми впали в два рази, може навіть більше.

– Мова про скорочення штату чи закриття не йде?

– Скорочення відбувається постійно, навіть в найкращі наші часи – економічна ситуація в країні все одно ж була непростою. Але про закриття ніхто поки не говорить – всі розуміють, що треба перечекати, виграти війну.

– «Футбол» забрав собі матчі збірної, викупив права на єврокубки. Не задавить вас?

– Ми ж починали з українського футболу. І особисто мені цікавіше саме з ним працювати. Тому «ПроФутбол» сильно не постраждає.

– Щось будете змінювати, щоб не відстати?

– Коли людям не до футболу, особливо нічого не зміниш. Хоча плани є. Працюємо над покращенням технічних моментів – графіка, статистика, можливо, ще щось удосконалимо.

– Експерти – величезна проблема?

– Була такою років п’ять тому. Ніхто не вмів і не хотів говорити. Тоді навіть уявити собі було неможливо, щоб хтось сказав те, що говорить зараз. Чи щоб тренер прийшов на флеш-інтерв’ю одразу після гри, а футболіст – в перерві. Так що сьогодні це взагалі не проблема.

Виктор Леоненко против украинского футбола

– Олександра Лобода – взагалі формат жінки в студії – себе виправдовує? «Великий футбол», наприклад, відмовився від такого варіанту.

– Це заслуга Лободи, що вона залишилась, і провал Блохіної. Саша дуже органічно вписалася і додає пікантності програмі. Коли в ефірі після єврокубків її немає в студії, розв’язніше себе ведеш, перегинаєш палку. Вона спонукає до більш адекватної поведінки. По-друге, вона робить матеріали, їздить у відрядження, і їй дуже мало хто може відмовити. Словом, уявити «ПроФутбол» без неї вже неможливо.

– Але ж багато кого такий формат дратує. Ваш маркетинг відслідковує реакцію глядачів?

– Колись дратувало. Зараз я навіть більше дратую. Мовляв, що це за хлопчик, корчить з себе всезнаючого, всіх перебиває. Він що, найрозумнішим себе вважає?

– Це якось впливає на вас? Доводиться змінювати себе, десь ламати?

– Ні. Якщо почну ламати, вийде неорганічно. Досвідченішим стаєш, звісно. Спершу перебивав більше, верещав чогось. Зараз спокійніше.

Починаючи з цього року цифри і трансляцій, і програми впали в два рази, може навіть більше

– Ви взагалі ким себе вважаєте? Ведучим?

– Журналістом, який тимчасово працює в кадрі.

– А коментатор?

– Якось не складається. Дуже мало коментую, фактично «затикаю дірки». А щоб коментувати на рівні, треба робити це постійно, тримати форму. Хоча мені дуже шкода – коментувати подобається набагато більше, ніж працювати в кадрі.

– Що відбувається з новим поколінням коментаторів? Чому вони, хоч і непогані, але не виділяються? Коли Tribuna.com робила рейтинг коментаторів, навіть вони самі часто не знали всіх колег, не могли їх відрізнити один від одного.

– Вацко почав коментувати 15 років назад. П’ятнадцять! І не сказати, що він дуже яскраво звучав спершу. Я – теж давно, в 2003-му. Це все питання часу і досвіду. Треба працювати на 7-8 матчах в тиждень, хоча б на п’яти. Ті, хто не буде розвиватись, з часом сам розчаруються чи відпадуть.

Єдине, що я не сприймаю – конкурс коментаторів. Не можна взяти людину з вулиці і посадити її в прямий ефір. Чому тоді не зробити конкурс, наприклад, директорів конструкторського бюро? Це дискредитація професії. Щоб стати коментатором, треба бути журналістом – вміти збирати, аналізувати і видавати інформацію.

– Останнє питання – найпопулярніше від вболівальників. Коли ви, як і Віктор Вацко, перестанете повторятись-повторятись?

– Ох, людям це не поясниш… Вони дивляться якусь програму і думають: як же класно там ведучий говорить – не те, що ці коментатори футбольні. Але ж їм ніхто не пояснює, що ту програму знято в записі, причому з 166-го дубля, і ведучий начитує з суфлера. А матч – це прямий ефір. І повтори машинально виникають. Це пауза, вона потрібна, щоб мізки встигали переосмислити наступні слова. Інакше в ефірі постійно буде звучати: «Е-е-е». Ми живі люди, і до живого ефіру неможливо підготуватися. Це вищий пілотаж.

Фото: Tribuna.com/Ксения Заяц

За кулисами. Как снимают программу «ПроФутбол»

Александр Денисов: «Если я Доктор Зло, то Доктор Добро тогда кто?»

15 вещей, которые могли случиться только в украинском футболе

+36
Популярные комментарии
+9
Богдан Матулкін
Єдине, що я не сприймаю – конкурс коментаторів. Не можна взяти людину з вулиці і посадити її в прямий ефір. Чому тоді не зробити конкурс, наприклад, директорів конструкторського бюро? Це дискредитація професії. Щоб стати коментатором, треба бути журналістом – вміти збирати, аналізувати і видавати інформацію. - слово в слово як у Львові на зустрічі з студентами сказав)
+7
Эль Макс
Бред. Раньше смотрел Профутбол, но последние полгода программа превратила в лизание пятой точки Каламойского. Цыганык совсем с катушек слетел, внаглую обсирает Шахтер, при этом Днепру так все вылизывает, что необъективность на лицо. Особенно понравилось, как он стал на сторону неадекватного руководства Карпат. Больше не буду смотреть эту программу, она превратилась в Каломой-стайл.
+7
Капитан Анархист
А откуда тогда комментаторы на 2+2? Подавляющее большинство моих знакомых смотрит матчи еврокубков с выключенным звуком, т.к. долго выслушивать эти бредни просто невозможно. Вот это уровень, браво.
Ответ на комментарий Богдан Матулкін
Єдине, що я не сприймаю – конкурс коментаторів. Не можна взяти людину з вулиці і посадити її в прямий ефір. Чому тоді не зробити конкурс, наприклад, директорів конструкторського бюро? Це дискредитація професії. Щоб стати коментатором, треба бути журналістом – вміти збирати, аналізувати і видавати інформацію. - слово в слово як у Львові на зустрічі з студентами сказав)
Написать комментарий 31 комментарий

Еще по теме

Реклама 18+