Ярослав Попович: «Коли почалась війна, я був на роботі в Еміратах. Перша думка – треба їхати додому, брати зброю і захищати Україну»

Український велогонщик та спортивний директор американської команди Trek-Segafredo Ярослав Попович в інтерв’ю Tribuna.com розповів про те, як почав займатись волонтерством.

«Раніше я допомагав хіба що українському спорту, але не сильно. Допомагав деяким хлопцям попасти в команду, шукав велокаски, велосипеди, колеса. Але воно таке було – може забирало в мене 20 днів у році. Проміжками.

Коли 24 числа почалась війна, я був на роботі в Еміратах. 27-го повернувся до Італії, і перша думка – треба їхати додому, брати зброю і захищати Україну. Але зідзвонився з друзями, а вони мені кажуть: «Ок, ти приїдеш, але не маєш воєнних навичок. Заставлять тебе робити барикади чи рити траншеї».

Я до такого не був готовий, хотів автомат і до бою. Мені пояснили, що в армії сьогодні багато професіоналів і мене [стріляти] не пустять.

Мені порадили займатись допомогою з-за кордону. Знайомий дістав три мікроавтобуси, і ми почали їздити по всій Тоскані збирати гумдопомогу по церквах і хатах. Ще познайомився з хлопцем з Вінниці, Максим Козій, який попросив передати медикаменти.

Назбирав повний мікроавтобус, сів та й поїхав. На кордоні України та Польщі передав усе батьку – він мені допомагає, може перетинати кордон, йому 70 років, – і через три дні вони вже були на передовій.

Так я зрозумів, що ми можемо зробити багато чого. І почав кожні три-чотири дні їздити на кордон, возити речі, їжу. Окрім Максима, мені допомагає знайомий з Києва, Дмитро Ткаченко. Він працює в команді президента, курує усі запити.

Наприклад, каже, треба в Миколаїв у дитячу лікарню такі-то медикаменти. Я їх тут шукаю і купую. Тут на місці допомагає друг з дитинства Володимир Білека, з яким я разом колись ганяв. 

Гроші на все це мені висилають. Наприклад, з моєї команди, з Америки прислали 10 тисяч євро. Українські футболісти висилають та допомагають грошима. Це Тарас Степаненко, Сергій Кривцов, Микола Матвієнко та Сергій Сидорчук. За ці кошти орендую мікроавтобуси, оплачую поїздки. Також організовую тут благодійні вечори. Провів уже три таких, де люди дали під 8 тисяч євро.

Так за кілька днів все, що мені замовляють, потрапляє в потрібні точки. Щойно от замовив броніки, також шукаємо турнікети, рюкзаки, покривала, таблетки, тепловізори, вазелін, беруші, кросівки на передову, бензин, дизель. Кожен раз щось нове.

Мені дзвонять по 150 людей в день. Хоча ні, зараз уже менше. Вчора от подзвонили і запитали, чи буду їхати через Мілан – хочуть якусь коробочку передати [до України]. Назад теж передають речі з України через батька тим, хто сюди приїхав [вже після 24 лютого]. Коротше, помагаємо усім», – сказав Попович.