Луческу і Динамо. Тріумф, мотивація, унікальність

Підсумки першого сезону румунського наставника у київському клубі

Луческу офіційно – тренер Динамо. Усе футбольне товариство України вже звикло до цієї сенсації, яка прогриміла влітку 2020 року. Усі розуміли, що мета Динамо на цей сезон - боротьба з Шахтарем з перспективою на можливі завоювання трофеїв через рік, але ніхто не міг навіть уявити, що після сезону 2020-2021 київський клуб візьме "український требл". Але що, окрім трофеїв, дав румунський наставник київському клубу.

1. Трофеї і єврокубки

Для початку, порівняємо результати Динамо між минулим та нинішнім сезонами:

Кінець сезону 2019-2020:

1) 2 місце, яке було отримано завдяки тому, що Зоря ще минулого року не хотіла втрачати бронзу та не дотиснула Десну в очному матчі, зігравши 1:1(у разі перемоги - посіла б 2 сходинку);

2) "-23" очки від Шахтаря (антирекорд для київського клубу);

3) не вихід із групи ЛЄ з такими командами як Мальме, Копенгаген, Лугано;

4) досить слабка гра з клубами УПЛ, які нижче за рівнем

Єдине, що було слабким промінцем у цьому провальному сезоні - перемога в кубку України в серії пенальті (але і його могли програти, Ворскла була по грі не гірша). Величезне розчарування - ось що можна було чути від фанів ДК, претензія до "представників з динамівськими серцями". Вболівальники вимагали рішучих змін при виборі кандидатів на посаду головного тренера. І керівництво змінило стратегію. І ось що вийшло.

Кінець сезону 2020-2021:

1) перемога в Суперкубку України (над Шахтарем 3:1);

2) вихід до групи ЛЧ (вперше з сезону 2016-2017);

3) перемога в УПЛ з відривом у "+11" від 2-го місця (особливий контраст з минулорічними "-23" від 1-го місця для ДК);ї

4) перемога в кубку України;

5) вихід у 1/8 ЛЄ(при тому, що суперник у 1/16 був - Брюгге, який був за крок від 1/8 ЛЧ).

Абсолютно діаметрально протилежні результати клубу. При тому, що Динамо нікого не купувало ані взимку, ані минулого літа, а розвивалися за рахунок своїх вихованців.

2. Прогрес футболістів

Практично кожен критикував керівництво клубу, що ставка лише на своїх вихованців із поодинокими випадками вдалих трансферів легіонерів (Вербич, Кенджора) – провал і треба щось міняти. Були спроби з ухилом у бік бразильського ринку: зрештою такі імена як Че-Че та Буено вже всі забули, а Сідклей десь ще інколи "маячить" в заявці на матчі U-21. Але все виявилося набагато простіше. Потрібен був тренер, який уміє працювати з молоддю. І з'явилися як результати клубу, так і прогрес самих футболістів.

Забарний(відкриття сезону 2020-2021), шанси для молодих Попова та Супряги(першому заважали травми для постійної гри, другому - він сам), прогрес Шапаренка, виведення на новий рівень досвідчених Бущана, Сидорчука, Караваєва. Циганков провів один із найкращих сезонів у кар'єрі, при тому, що дуже часто по ходу сезону у нього були проблеми з формою через частоту отримання травм. І навіть це питання румунський наставник узяв під контроль на початку сезону.

«Гравці поїдали мене очима на першому тренуванні в «Динамо» - чи це не є найголовніший момент сезону? Саме тоді тренер повірив у гравців і почав вселяти їм впевненість у тому, що вони - найкращі, а гравці - довірилися наставнику і отримали все, про що тільки мріяли: ігри з Ювентусом та Барселоною, трофеї, і що найголовніше - кайф від гри, а не "тести Купера та гра в "бий-біжи".

3. Досвід

Тут йтиметься про те, наскільки сила особистості Луческу допомогла вивести Динамо та футболістів на новий рівень. У Луческу, крім 12-ти років в Україні, колосальний досвід та велика кількість досягнень у Європі (Туреччина, Італія, Румунія, Мордор). Друге місце з виграних трофеїв серед усіх тренерів світу, більше 100 ігор в основній сітці ЛЧ, десятки молодих футболістів зростали під його керівництвом та в майбутньому ставали гравцями топ рівня. Таких тренерів нашому футболу дуже не вистачає, особливо коли фінанси не на такому рівні, як у 2009-2013 роках. Він за рік роботи змінив не лише систему функціонування клубу, а вже готує молодих футболістів для збірної (Попов, Забарний, Нещерет, Сирота, Супряга). Навіть якщо дивитися на футбол з точки зору грошей - другий рік поспіль у групі ЛЧ – це плюс, мінімум, 60 мільйонів доларів. Непогано, як на мене.

-----

Так, як до звичайної людини до нього є питання(все-таки поїздка до Зеніту - це був повний фак-ап, як за результатами, так і для його іміджу в Україні), є питання до нього як з боку вболівальників Динамо, так і Шахтаря . І ніхто досі не знає, що трапилося між Луческу та Ахметовим. Але це все моменти для довколафутбольних міркувань. Але питань щодо досвіду, футбольної мудрості до нього бути не може.

"Хитрий лис" показав, що навіть в 75 у нього є стимул, мотивація та бажання працювати та "жити футболом".