Шовковський вже врятував «Динамо», як би не закінчилась УПЛ. Але радіти зарано
Все буде марним, якщо не буде змін від власників клубу.
В суботу, 11 травня, відбудеться ключовий матч українського сезону – у Львові «Шахтар» та «Динамо» вирішать, чи продовжиться інтрига УПЛ до останнього туру чемпіонату. Обидві команди змінили тренерів по ходу сезону та підходять до Класичного на вражаючих серіях: 17 матчів без поразок «Динамо» (лише дві нічиї) та 15 матчів без поразок «Шахтаря» (з них 14 поспіль перемог).
Є хороша ймовірність, що одна із серій в суботу перерветься. Але це не заважає наголосити, що обидва тренери українських грандів провели чудову роботу, незалежно від результату очного матчу. Прогрес Маріно Пушича розбирав Дмитро Ватрас з тактичного погляду:
А от про Олександра Шовковського хочеться говорити в більш загальних рисах. Можливо, його «Динамо» не настільки явно домінує на полі, як «Шахтар» в весняній частині сезону, та загалом грає значно простіше, але робота Шовковського вражає більше. Бо досягти такого результату він зміг зі значно меншими ресурсами, ніж в конкурентів.
Що зробив Шовковський:
1. Спростив гру «Динамо» (особливо одразу після приходу на посаду) та зробив її більш зрозумілою для гравців. Зменшення кількості теоретичних занять – як підтвердження. Гравці отримали більше свободи та стали частіше робити на полі те, що вони вміють, а не те, що їх змушували раніше робити заради спроб побудувати більш позиційний футбол.
2. Додав команді балансу. З Луческу «Динамо» пропустило в 14 з 15 матчів, в середньому 1,4 гола за гру, з приходом Шовковського – у 7 з 17, в середньому 0,5 гола за гру. І тут не можна сказати, що захисники «Динамо» стали раптом всі надійнішими та заграли як боженьки. Скоріше гра киян стала більш збалансованою – особливо у взаємодії півзахисників в центрі та виборі захисників.
Яскравий приклад: велика доля ігрового часу молодого Костянтина Вівчаренка, який поступається Владиславу Дубінчаку в атаці, пасовій роботі, але надійніше в обороні. Це дозволяє «Динамо» бути не таким відкритим, а повернення лідерів після травм компенсувало недоліки в атаці.
3. Реанімував або покращив футболістів.
Владислав Кабаєв – найочевидніший приклад: найстабільніший вінгер «Динамо» зараз та головне відкриття Шовковського. Менше грає в напівфлангах, отримав більше простору в широких позиціях та став найзалученішим гравцем до атакуючих дій «Динамо». Додатковий бонус: 4+1 у весняній частині сезону.
Микола Шапаренко. Різниця в кондиціях Миколи у 2023-му та 2024-му – величезна. Він остаточно відновився від наслідків важкої травми та став ключовим гравцем для безпрограшної серії «Динамо»: починає атаки, розвиває їх, віддає ключові та гольові передачі, забиває сам. Людина-оркестр, головний мотор команди.
Олександр Андрієвський. Проводить найкращий за кількістю хвилин та матчів УПЛ сезон в «Динамо». Не бездоганно, але на достатньому рівні для збереження безпрограшної серії підміняв по черзі всіх основних півзахисників, коли вони випадали через травми, дискваліфікації чи хвороби.
Зрештою, вийшло так, що навесні Андрієвський був в старті у 8 з 13 матчів – і як мінімум не підвів та закрив проблемну позицію. Враховуючи, що мова про гравця, якого багато хто давно вже вважає зайвим в «Динамо», то це дуже непоганий ренесанс під довірою Шовковського.
Назар Волошин. Не можна сказати, що кар'єру Волошина треба було реанімувати, бо це молодий гравець, який фактично грає другий сезон у дорослому футболі. Але покращення Назара дуже показове: від 2+1 в 10 матчах (з загальних 15) УПЛ за Луческу до 6+4 в 14 матчах (з загальних 17) за Шовковського.
4. Знайшов внутрішні ресурси на фоні відсутності трансферів.
Варто нагадати: у братів Суркісів немає грошей на клуб, і єдиним трансфером цього сезону стало безкоштовне повернення Андрія Ярмоленка влітку, а взимку, вже під керівництвом Шовковського, «Динамо» не взяло взагалі нікого. Важливо акцентувати, бо саме тому робота Шовковського вражає. Він конкурує з клубом, який витратив взимку 24 мільйони євро. Тренер був змушений шукати нестандартні рішення. І вони в цілому вийшли вдалими.
Тарас Михавко. З команди U-19 взимку несподівано підтягнули 18-річного лівоногого центрального захисника. Причому Тарас не просто закрив діру, щоб підміняти іноді Сироту чи Дячука за необхідності, а з перших матчів весни грав в стартовому складі. Не без помилок, після травми в Михавка взагалі пішов спад, але «Динамо» отримало в ротацію ще одного молодого гравця, хоча могло просто продовжувати награвати Попова, Дячука та Сироту.
Матвій Пономаренко. 18-річний нападник, який багато забиває в чемпіонаті U-19, дебютував в останньому матчі Луческу, а в Шовковського зіграв ще в 6 зустрічах та навіть забив дебютний гол. Оскільки «Динамо» навряд в довгостроковій перспективі розраховує на Супрягу, то Матвій має стати перший вибором для підміни Ваната та згодом отримуватиме ще більше хвилин.
5. Суттєво покращив атмосферу, налагодив комунікацію з гравцями. Владислав Кабаєв пояснював, що з Луческу йому не вистачало комунікації. З Шовковським – все налагодилось. Молодий тренер краще контактує з колективом, його рішення логічні та всім зрозумілі, атмосфера одразу покращилась. Якщо в останні місяці Луческу гравці «Динамо» виглядали наче з них висмоктали всі життєві сили дементори, то зараз прогрес неможливо не помітити – і це впливає на загальний настрій команди в матчах та тренувальному процесі.
6. Довів, що навіть цей склад гравців може боротись за титул УПЛ. Минулого літа ми писали, що в «Динамо» достатній кадровий потенціал, щоб боротися за титул, але не з Мірчею Луческу на посаді головного тренера. Так воно й вийшло.
Шовковський же довів, що працювати з цим складом гравців та видавати довгі серії результатів можна. Він значно краще використовував наявні кадри, залучив буквально всіх можливих гравців. Складно пригадати, хто не отримав свій шанс та хвилини. Навіть Супряга вийшов на кілька матчів та зробив ключовий асист, який дозволив перемогти в меншості в Дніпрі та зберіг «Динамо» в чемпіонській гонці.
***
Такою і має бути робота тренера, який не може розраховувати тільки на тактику через обмеженість свого складу: говорити з гравцями, спрощувати їм життя, створювати умови та атмосферу, залучати всі можливі ресурси, бути чітким та логічним, шукати нестандартні рішення поза тактичною дошкою. І це спрацювало. «Динамо» не завжди грає феєрично, але бере результат – і в таких умовах це найважливіше.
Шовковський вже врятував цей сезон «Динамо», як би не закінчився матч з «Шахтарем» та загалом фініш сезону УПЛ. Бо за команду тепер не соромно, вона знову принаймні на рівні чемпіонату України сприймається як фаворит в кожному матчі, окрім Класичного.
Але далі доводиться говорити те ж саме, що й після сенсаційного чемпіонства Луческу з «Динамо»: зарано радіти, щоб ця команда прогресувала, потрібен прогрес всього клубу та додаткові зусилля від його менеджменту та власників. Приємний за результатами та загальними враженнями відрізок Шовковського може стати піком цієї команди, якщо їй не допомогти. Відносний успіх молодого тренера не гарантує світлого майбутнього, він лише забезпечив більш-менш стабільне теперішнє, яке треба вигризати в кожному матчі.
В кінці сезону-20/21, на ейфорії після чемпіонства «Динамо» з Луческу, абсолютно таку ж думку сприйняли з великою долею негативу. Але трапилося саме так – клуб нічого не зробив, щоб закріпити успіх, і позитивний імпульс швидко згас в бездіяльності та апатичності власників «Динамо».
Те ж саме було навіть з Ребровим: два хороші сезони після великої кризи, відмова від змін, які просив тренер, продовження роботи в комфортному для власників стилі, поступове погіршення, нова ще більша криза після уходу тренера. З «Динамо» це відбувається по колу – Суркіси не вчаться на своїх помилках. Не може все триматися лише на тому, потрапить чи ні власник випадково в правильного тренера та наскільки того тренера вистачить, щоб давати результати наодинці з усіма проблемами.
Зараз історія заходить на нове коло: новий тренер, швидке покращення результатів, сподівання на майбутнє. Що зроблять брати Суркіси та їх менеджмент, щоб клуб підтримав цей імпульс своїми якісними рішеннями та роботою? Чи буде робити кроки вперед клуб, як ці кроки зробила команда? В скаутингу, маркетингу, плануванні, роботі академії, наймі якісних менеджерів та інших питаннях.
Якщо ні, то все скоріше рано чим пізно завершиться так само, як після першого сезону Луческу – апатією. І хочеться тільки побажати Олександру Шовковському, щоб він отримав потрібну підтримку.
Фото: «Динамо»
