Раз-два-три, чемпіоном будеш ти. Як у Донецьку грали Класичне

Внутрішні резерви «Шахтаря», знайомство Срни, задоволений Олег Блохін та Луческу, який тролить усіх – блог «Край наш козацький» помічає чому «Динамо» так і не стане чемпіоном.

Зразкова та фірмова контратака «Шахтаря» на 85-й хвилині завершилась точним ударом Алекса Тейшейри: це був фінальний акорд матчу, який скоріше нагадував виступ симфонічного оркестру, а не запальний рок-концерт. Усе ніби було заздалегідь відомо, ноти розписані, і місця для імпровізації не залишилося. А зовсім вже короткотривалі спалахи – як мелодія, яка просто не могла бути однотонною.

Напередодні матчу в усіх на вустах було одне питання: чи готове «Динамо» нарешті відібрати чемпіонський титул у «Шахтаря»? І окрилені успіхом лише в одній грі проти «Севастополя» кияни чи не найвпевненіше за останні роки вирушали у Донецьк. Навіть тримаючи в голові неприступність «Донбас-Арени» і суддівський фактор. Та все ж такі визначні чинники зіграли свою роль. І чергове Класичне ще більш переконало в тому, що «Шахтар» вкотре стане чемпіоном.

Чергове Класичне ще більш переконало в тому, що «Шахтар» вкотре стане чемпіоном

Луческу не знайшов місця у старті новачкам, задіявши внутрішні резерви помаранчево-чорних після втрати "мозку" та "швидких і забивних ніг" команди. Вперше у матчі такого рівня зіграв молодий Гречишкін. І навіть не через проблеми з лімітом. Та до нового Фернандіньо йому ще дуже далеко, тому і відіграв лише перші 45 хвилин. У складі ж «Динамо», навпаки, з’явилося троє новачків. Відповідно, кияни стали сильнішими. Але на даний момент цього все одно не достатньо, щоб, принаймні, за грою не те що переважати, а бути на одному рівні з гірниками.

Вже у дебюті Даріо Срна чудово виконав штрафний, а ультрас «Шахтаря» своїм фаєр-шоу натякнули киянам про туманні перспективи у цьому матчі, а то й взагалі у чемпіонаті. І гол Бельханда став лише тимчасовим заспокійливим для Блохіна, який все ще будує і ліпить нове «Динамо». А обрисів майбутнього творіння так і не спостерігається. Складно судити по матчу з «Севастополем», командою, яка щойно грала в Першій лізі. А от на фоні нинішнього далеко не найсильнішого «Шахтаря» кияни протрималися трохи більше тайму. Більш-менш компактно грали в захисті, перепасовувалися в центрі поля і зрідка наближались ближче – стандартна гра багатьох команд на «Донбас-Арені». Мбокані засумував без м’яча настільки, що весь перший тайм відходив за ним ледь не до центральної лінії. І все одно приймав передачі спиною до воріт Каніболоцького.

«Шахтар» показав майстер-клас

«Даріо Срна? Мені це ім’я поки ні про що не говорить…», – заявляв Тремулінас перед грою. Бенуа першим подав руку для знайомства, заробивши той самий штрафний на першій хвилині. Надалі ж француза майже не було видно на полі. А після матчу Даріо спокійно парирував: «Він казав, що не знає мене. Я добре з ним познайомився».

«Шахтар» показав майстер-клас. Гравці були максимально зосередженими. В їхній очах було розуміння того, як потрібно діяти в кожному епізоді, куди бігти і відкриватися – якраз усе те, завдяки чому на початку другого тайму забив Едуардо. Він чи не єдиний відкрито говорив про те, що «Шахтар» – фаворит. І закріпив сказане на полі. А як відображення злагодженості гірників – провали динамівців у захисті, низка помилок і програних дуелей.

Безкарність і надалі породжуватиме жорстокість

Багатьох в черговий 28-й раз здивував арбітраж. «Я ж казав, що таке буде!» – вигукували інші. Але це факт, і його треба сприймати. Такі вже нині реалії нашого футболу. Як би не складалася гра для гірників, у них завжди є спосіб підсилення гри навіть без замін. Шкода тільки, що при цьому всіх намагаються тримати за дурнів, як це робить Луческу: «Хотілося б відзначити чудове суддівство. Суддя зупиняв гру тоді, коли потрібно було. Тримав гру в своїх руках. Суддя відсудив дуже добре.» А у Тайсона немає виправдань, його вчинок – ганебний. Одне питання – навіщо? Та безкарність і надалі породжуватиме жорстокість.

Після матчу Блохіна, на диво, майже все влаштовувало: «У цілому я дуже задоволений командою з однієї простої причини... Напевно, не вистачило часу для зіграності, для розуміння. Якби ця гра була тижнів через два – напевно, ми б діяли трохи краще. Просто катастрофічно не вистачає часу для зіграності! У нас п'ять нових футболістів, але це цілком нормально. Думаю, що у команди видно просування вперед. Тому в цілому я задоволений, хоча і програли.»   

Немає навіть кістяка, навколо якого можна будувати гру

Олег Володимирович казав про зіграність, яка б за два тижні суттєво покращилася. Та, напевне, і «Шахтар» додав би, як це зазвичай трапляється перед стартом Ліги чемпіонів. Проблема ж «Динамо» криється в іншому: останніми роками кожного міжсезоння приходить щонайменше 5 нових гравців. Як наслідок, немає навіть кістяка, навколо якого можна будувати гру. Даніло Сілва, Хачеріді, Ярмоленко – лише троє зі стартового складу киян стабільно грали останні 2-3 роки. Звідки ж взятися тій зіграності?     

Минулого сезону у матчах з командами топ-четвірки із можливих 18 очок «Динамо» набрало лише 3. І це не дивний збіг у 5-ти програних матчах прямим конкурентам – це закономірність. Тенденція, якщо хочете. І вона продовжується. Через місяць з «Дніпром» знову буде нелегко.  

А «Динамо» помилялось й надалі. Лукман ледве перебирав ногами у напрямку своїх воріт, а Велозу просто не міг чи не хотів наздоганяти Алекса Тейшейру, який не даремно розганяв контратаку зі своєї половини поля. Це і був останній спалах у матчі.

Тим часом у складі «Динамо» залишається лише троє чемпіонів України: Шовковський, Гусєв і Ярмоленко. А підрахунок безтрофейного періоду не зупиняється ні на мить.