Питання дня. Claret & Blue

Блог «Футбольна форма» намагається розібратися, чому деякі англійські клуби грають в дуже схожих кольорах.

Певно, будь-хто з вас в житті задавався якимось питанням, яке по суті своїй не несе практичного призначення, а є родом скоріш з дитячих часів, коли цікавило все підряд. Згадуючи такі питання, мені чомусь перш за все згадується Філіп Дік з його «Чи сняться андроїдам електровівці?»

Але у (як, насправді, і у багатьох інших), дещо інше. 

Справді, питання логічне. Дивлячись хоча б на те, що ці два клуби у своїй домашній формі використовують кольори далеко не найпоширеніші (особливо в поєднанні): бордовий та блакитний. Ви тільки спробуйте знайти клуби з такими кольорами за межами Англії.  Навряд чи ви знайдете когось пристойного, хто грає у таких кольорах. А в Англії грають. І ось чому.

У «Астон Віллі» першими в Англії почали використовувати саме ці клубні кольори. До цього, звичайно, були муки вибору (як і у всіх). Перші форми Вілланів були повністю чорними, синіми або білими. Проте вже у 1880 році був зроблений вибір на користь чорних футболок з червоним левом у якості емблеми. Перші шість років так і бігали, а потім зненацька у клубі замовили дюжину комплектів, які були наполовину блакитними, а наполовину кольору шоколаду. Дивний вибір, чи не так? Вже тоді хлопцям хотілося оригінальності. З плином часу шоколадний став бордовим, і саме у такому поєднанні кольори залишились основними для «Астон Вілли».

Інші кажуть, що вибір кольорів був навіяний шотландськими клубами: мовляв, «Вілла» об’єднала бордовий колір «Хартс» та блакитний «Рейнджерс». Плюс ще до всього суворий шотландський лев у якості емблеми.

Так от, а чому у «Бернлі» такі ж самі кольори? Ну, скоріш за все, вони просто були вражені чемпіонством «Вілли» у 1910 році та й змінили свої кольори на бордовий з блакитним.

Ні, справді. Так і було.

Фу, яка нудна розв’язка. Пропоную трохи розширити питання.

«Чому «Вест Гем», «Бернлі» та «Астон Вілла» грають у формі одних кольорів?»

А от тут історія поцікавіше. Колись давно «Вест Гем» називався «Темз Айронворкс», тобто «Металургічний завод на Темзі» (по суті – «Металург» Лондон!). В клубі грав дехто Чарлі Дав на позиції правого хава. Його батько, Вільям Дав, був одним з тренерів «Айронворкс», а по сумісництву – спринтером з загальноанглійською репутацією. І от якось пан Вільям Дав завітав до Бірмінгему на певну ярмарку, яка проходила недалеко від Вілла Парк. Його помітили декілька гравців «Вілли» і запропонували парі на певну суму грошей. Віллани отримували гроші, якщо будь-хто з гравців приходив першим до фінішу; в іншому випадку платити доводилося їм. У забігу гравці, звичайно, програли професійном спринтеру, а грошей заплатити у них не було. Тоді один з гравців, що відповідав за прання ігрових комплектів команди, запропонував замість грошей взяти саме форми. Дав погодився і привіз до Лондону нові форми, що стали домашніми для «Вест Гема» на роки. Гравці ж на питання «куди поділися ігрові комплекти?» відповіли просто: «Загубилися».

«Бернлі» ж були просто вражені чемпіонством «Астон Вілли» і тому позичили в них кольори

Чи варто нагадувати, що усі три клуби у бордово-блакитних кольорах грають і понині. Так, різні виробники форм (, Puma – «Бернлі» та Adidas – «Вест Гем») для клубів, що вони обслуговують, пропонують різноманітні шаблони. Проте усіх їх насьогодні об’єднує ще дещо, окрім участі у Англійській Прем’єр-Лізі – однакові кольори домашньої форми.

З вами були Gedeonus та блог «Футбольна форма»

До нових зустрічей!