Чому EURO-2000 особливий турнір

Подорож у час, коли газон був зеленішим

Без сумніву дитячі враження і спогади найяскравіші у людей. Я не виключення і EURO-2000 став для мене першим великим турніром який я дивився «від палітурки до палітурки», готувався до нього, вивчав состави і гравців, придбав традиційного календаря турніру, для заповнення результатів (так, тоді календарі ще були паперові), і ще довго після турніру пам’ятав результати кожного матчу, ба більше, якийсь час перелік подумки рахунків матчів EURO-2000 був способом боротьби с передчасною еякуляцією.

Поза тим, закохався в футбол я за два роки до цього під час французького мундіалю, але це була більше емоційне перше враження від яскравої обгортки. До чемпіонату Європи я вже підходив із знанням первинних тонкощів спорту, сумним і радісним досвідом вболівання і сформованими симпатіями. Дитячі спогади, не єдине що робить цей турнір особливим, спробуймо згадати чому. Сподіваюсь, шановний читачу, ти теж пам’ятаєш цей турнір і прочитаєш цей текст с теплом у душі, а якщо ні, то запрошую на мою коротку екскурсію.

Збірна України

Цей турнір міг стати ще більш особливим для українців, якщо б наша збірна, у своєму, без сумніву, найкращому складі в історії, пробилася у фінальну частину. Так, саме у відборі до цього турніру, більшість тодішніх українських вболівальників пережили найпотужніший емоційний ролер костер. Ви тільки подивіться! Дві нічиї із чемпіонами світу французами. Надпринципові матчі із східними сусідами, які для багатьох стали переломними у споконвічному питанні «какая разніца?», тут вам і «м’яч салом намастили», і «сам не гам і іншому не дам» і неповага до гімну України, навіть для досить лояльного тоді українського суспільства це було занадто. Неймовірна розв’язка в останньому турі, коли три команди претендували як на виліт так і на пряму путівку, у підсумку якого ми завдяки, вже загаданому «насаленому» голу Шеви на 88 хвилині, пробились у плей-офф де нас чекала найбільший біль новітньої історії українського футболу. Стикові матчі зі Словенією це неімовірний збіг футбольних і нефутбольних обставин. Виходи наших воротарів за межі карного і снігопади донині викликають нервову пульсацію цього шраму у вболівальників з достатнім стажем. Враховуючи успіхи Динамо у ЛЧ ’99 це Євро могло стати насправді історичним для нашої команди, але і описаних вище подій мабуть вистачило б на цілу книгу. Незважаючи на знак мінус пережитого, хай там як, саме амплітуда цих емоцій загартовує справжню вболівальницьку любов.

Capmione, campione!

Після «La Copa de la Vida» Рікі Мартіна для ЧС-98 і «Capmione» від E-Type для цього ЧЄ о здавалось що кожна титульна пісня великого турніру буде футбольним гімном. Але майже все що було після нагадує якийсь нескінченний конкурс Євробачення з безликих одноманітних пісень про «Оле, Оле» і «Гол, гол». Якщо Кубок життя була просто чудовою ритмічною піснею, яка запам’ятовувалась, то «Capmione» увійшов до зали слави футбольних гімнів разом із шедеврами Queen і виконується скрізь вболівальниками чемпіонів і не зовсім.

Господарі

Великий турнір вперше проходив у двох країнах. Цей спосіб був покликаний розподілити фінансове  та організаційне навантаження на країни. Експеримент був визнаний успішним і після цього сумісні проведення великих форумів стали нормою. Компактність, близькість країн і належність до ЄС практично зробив непомітним для учасників, що турнір проходить не як завжди.

Разом із цим і прямі путівки на Євро забронювали дві команди – Бельгія і Нідерланди. Якщо Помаранчеві з їх котрим золотим поколінням, яке драматично програло на ЧС по пенальті бразильцям,  вважались одними з фаворитів турніру, тоді як червоні дияволи, на подив сучасному вболівальнику, скоріш за все, навіть не потрапили б до турніру через кваліфікацію.

Господарі отримали досить прохідні групи, незважаючи на Францію у групі з Голландією. До речі вони зіграли в останньому турі ефектну хоч і майже товариську гру за перше місце в групі (2-3 на користь господарів). Місце Бельгії у плей-офф (слідом за Італією)  прогнозовано зайняла міцна збірна Туреччини зібрана на базі тріумфатора Кубку УЄФА поточного року  - Галатасараю.

Група смерті

Важко сперечатись що після кожного жеребкування фанів цікавить дві речі – група зі «своїми» і «група смерті», де потенційно можна побачити матчі рівня плей-офф вже на груповій стадії. У 2000 році нею стала Група А із звичними фаворитами будь якого турніру Англією и Німеччиною, до них у компанію потрапили Золоте покоління Португалії в самому соку на чолі з одним із символів тієї епохи Луїшем Фігу, а також із сильним поколінням Румунів але вже трохи пом’ятим, очолюваним Георге Хаджі.

Незважаючи на силу складу Португалії вони традиційно не вважались фаворитами. Все ж таки у Англії були всі зірки МЮ – легендарного тріумфатора ЛЧ, а Німці просто «завжди перемагають». Але чергова зміна поколінь у Манншафт (на турнірі вже догравали Матеус и Бірхофф) і традиційні втома від інтенсивної АПЛ і розрізненість англійської збірної привели до тріумфу андердогів групи. Португальці стали справжнім відкриттям турніру, винесли всіх трьох суперників по групі впевнено і красиво (рекомендую до перегляду хайлайт матчу португальців за англійцями, якщо не бачили). Про Фігу не забув, про нього далі…

Фігу vs Зідан

Як і сьогодні перед кожним турніром або матчем журналісти розкручують гарячі протистояння. Без сумніву мессі і роналдами того покоління були незрівнянні Луіш Фігу і Зінедін Зідан. Вони ще не стали одноклубниками, були у своїх найкращих фізичних і ігрових кондиціях (27 і 28 років відповідно), вели і впливали на гру своїх команд, а не просто робили різницю. Ці хлопці на відміну від класичних футбольних зірок були прикладами і поза полем, ви не знайдете в інтернеті жодного брудного скандалу пов’язаного з ними. Їм також дуже повезло із командами (Зізу більше звичайно), обидві були спроможні виграти той турнір, але, нажаль, жереб і доля звели їх в півфіналі.

Кульмінацією цього протистояння став очний матч Португалії і Франції. Можливо, навіть на щастя, що від припав саме на півфінал а не на вирішальний матч, де б скоріш за все була боротьба нервів а не яскравий футбол. Цей матч безумовно увійшов в історію, по інтенсивності, сюжету і ціні перемоги йому важко знайти аналоги на турнірах збірних. І звичайно не розчарували і наші герої, які стали основною прикрасою і родзинкою цього шедевру. Не зважаючи на довжину і яскравість кар’єр Мессі і Роналду ні на рівні збірних або клубному нічого подібного досі не було. У додатковий час після фатальної помилки Абеля Шавьера і пенальті (до речі цю гру рукою, навіть із допомогою сучасного VAR було б важко побачити) до фіналу ідуть чемпіони Світу.

Останній Золотий гол в історії

У фіналі на Ле Бльо чекали італійці які не менш драматично в серії пенальті перемогли господарів турніру голландців (які вдруге поспіль вилетіли в півфіналі міжнародного турніру через лотерею) із Тольдо у воротах, який став основним випадково (травма Буффона напередодні турніру) і за іронією долі став однією із зірок Євро. І Скуадра Адзурра, завдяки своєму легендарному катеначчо, майже виграла турнір, але позолочений гол Вілтора на 94 хвилині і справжнісінький Золотий гол Трезеге як за статусом так і за змістом, змінили все догори дриґом, поставивши цей матч в один ряд з великми камбеками на кшталт МЮ над Баварією за рік до цього. Чемпіони Світу стають чемпіонами Європи, наче так і має бути.

Правило Золотого голу піддавалось критиці, позаяк мовляв заставляло команди закриватись в глуху оборону і було відмінено у 2004 році, але будемо чесними - нічого не змінилось, і команди і нині закриваються і яскраві перемоги у додатковий час за ці 20 років можна перелічити на одному пальці однієї руки 😉.

Післямова

Щоб підкреслити велич цього турніру подивіться що на нас чекало далі – півфіналісти ЧС-2002 Південна Корея і Туреччина. Переможець ЧЄ-2004 – Греція. Якщо б нам це сказали влітку 2000-го ми б подумали що футбол яким ми його знали помер.