Відроджений з попелу. «Все або нічого», - Тоні Адамс

Ім'я Тоні Адамса вічно існуватиме поряд із лондонським "Арсеналом" - тут Тоні розпочинав свій футбольний шлях й саме на "Хайбері" його історія завершилася. Він ні на секунду не сумнівався, де його місце, адже до мозку кісток був "гарматним". Справжня легенда, справжній боєць, справжній капітан. Легендарність Адамса можна пояснити кількістю проведених матчів за "канонірів" (672) чи виграних титулів (11, з них чотири - трофеї АПЛ), можна згадати його капітанство у Північному Лондоні - з 21-річного віку й до завершення кар'єри "Містер Арсенал" (як прозвали його фанати) незмінно виводив команду на футбольне поле, хтось розкаже про його неймовірні підкати, чіткий вибір позиції, класну гру на другому поверсі чи незабутній "арсеналівський" дух, та сам Тоні ніколи не перебільшує своїх досягнень - він просто робив свою роботу, виконував те, що наказувало серце, був там, де відчував за потрібне. 

Тоні Адамса люблять і шанують у всій Англії. Навіть найзапекліші вороги "Арсеналу", фани "Тоттенхема", лише крадькома називають капітана "ослом", згадуючи хет-трик Марко ван Бастена у ворота збірної Англії на Євро-1988, - проти голландця персонально діяв саме "канонір". А біля нового стадіону "гармашів" "Ашбертон Гроув" велично стоїть постумент на честь Легенди. 

Те, як Тоні пішов з футболу, навічно закарбується в пам'яті футбольної Англії. В травні 2002-го після матчу з "Болтоном", в якому Адамс відіграв всі 90 хвилин, "Містер Арсенал" підняв над головою чемпіонський кубок, що свідчило про оформлення підопічними Арсена Венгера золотого дубля. Незабутнє завершення кар'єри. Про такий хеппі енд мріє кожен футболіст ...

Та не ці подвиги стали найвизначнішими у житті захисника. Найважливішу перемогу Тоні здобув не на футбольному полі, не в моменти тріумфу в АПЛ, чи в північнолондонському дербі, а в одному з пабів. 16 серпня 1996-го року навіки закарбується в пам'яті футболіста. Саме того вечора він зрозумів, що щось в його житті не так...

А все розпочалося з моменту старту його кар'єри. Вже у 20 років Адамс часто-густо проводив час вільний від футболу за келихом пива чи стаканом віскі - він вважав це необхідною справою після виснажливої роботи. Так він розслаблявся і це жодним чином не впливало на його дії на полі. Вже у 1988-му Тоні приміряв капітанську пов'язку й ніколи більш з нею не розлучався. Не розлучався лідер "Арсеналу" й з випивкою - він зловживав зі смаком й розмахом, запрошував на свої гульки всю команду, а хто відмовляв - був нагороджений косим поглядом від беззаперечного авторитета. Історії про те, як Адамс і ко відпочивали, ширилися Англією, однак сильного значення цій ситуації ніхто не надавав. Для чого? "Арсенал" продовжував здобувати трофей за трофеєм: у 1991-му "гармаші" стали чемпіонами, через рік виграли "кубковий дубль", а ще через два стали володарями Кубка Кубків. Та в боротьбу із "зеленим змієм" Адамс вступати не поспішав. Його все влаштовувало, він знайшов друга, який завжди розумів його у важких ситуаціях й ніколи не відмовляв. 

"Містер Арсенал" не зупинявся. Він продовжував збільшувати дози й "допиватися до чортиків". Одного разу Тоні звалився із сходів й розбив голову - як наслідок, лікарі наклали 29 швів, а під час святкування перемоги в Кубку Ліги-1992 капітан припідняв героя фіналу мініатюрного Стіва Морроу й кинув хлопця об землю. На радощах той вивихнув плече й зламав руку, так й не повернувшись на колишній рівень. 

Апогею алкогольні пригоди досягли на початку 1996-го: в Тоні розвалювалася сім'я, сезон в команди явно не задався (фінішували на п'ятій позиції), а тренер Джордж Грем, який всіма правдами і неправдами захищав свого капітана, покинув клуб. Брендон Ріок, який прийшов на заміну Грему, ніяк не міг знайти зв'язок з командою. Все руйнувалося на очах, тренер перестав радитися з Тоні, а дружина пішла з дому. Адамс залишився сам. Хоча один друг в нього завжди був - хмільний та одурманюючий. На носі був чемпіонат Європи-1996 й пропустити такий турнір через свою залежність капітан збірної Англії не хотів й зайняв весь вільний час тренуваннями. Жодного алкоголю. Здавалось, все. Перемогу здобуто. Та після завершення домашнього єврофоруму, Тоні знову запив, 6 тижнів не вступаючи в зв'язок з реальністю. Тоді нарешті гравець зрозумів, що без спиртного його життя втрачає будь-який сенс й пішов на відважний крок: визнав свою проблему перед роздягальнею "Арсеналу". 

Цікаво, що в цей день французькі новачки клубу Ремі Гард та Патрік Вієйра вперше тренувалися на "Хайбері". "Це було неймовірно, - згадує Гард. - Ми щойно з'явилися в команді, і її символ ошелешує визнанням в тому, що він - алкоголік! Ми з Патріком переглянулись і як один подумали: "Чорт візьми, що ми тут робимо?". Головне - те, про що заявив легендарний "канонір", перестало бути дійсністю. Саме 16 серпня 1996-го Адамс сказав собі "стоп" й не оступився. Довгі дні реабілітацій й боротьба з самим собою, з своїм бажанням, зі своїм колись найкращим другом. 

Після перемоги Тоні не зупинився, він разом із своїми анонімними товаришами відкрив заклад, де допомагає людям, залежним від алкоголою. Джордж Бест, Пол Мерсон, Марк Босніч - всі ці спортсмени проходили лікування саме під керівництвом легенди "Арса". Він навіть тут зумів об'єднати людей і повести їх за собою. 

... Потім були два "золоті дублі", участь на чемпіонаті світу-1998 з капітанською пов'язкою "Трьох Левів" й епічне завершення кар'єри. 11 трофеїв, 672 матчі, сотні перемог, та своєю найважливішою битвою Тоні Адамс по праву вважає боротьбу із алкозалежністю, в якій він здобув непросту й надважливу перемогу: 

"Я грав у футбол і пив. Я не знав, хто я насправді. Мені було страшно. Але в 96-му я став на шлях тверезості. Я став людиною. Я став поважати себе. Наступив момент, коли мені прийшлося вибирати - все або нічого. Я став таким і ні про що не шкодую".

Адамс став зовсім іншою людиною: він почав ходити в театр, навчився грати на піаніно, вивчив французьку й тісно зав'язує краватку. До такого Адамса ми вже звикли, але до серпня 96-го він був іншим - п'яним і брутальним. До нього повернулися друзі, він знову має сім'ю й радіє життю. Тоні відродився, здобувши найважливішу перемогу у житті. Її очками, знаєте, не виміряєш. Вона немає ціни.